Білл / Bill

~ ГЛАВА 32 ~

Зранку, коли ми снідали із моїми батьками, то робили вигляд, ніби я зовсім не дізналася про те, що мені розповів Білл і ми не посварилися.

Сівши у машину тата, яку він довірив мені, щоб поїхати у торговий центр, глянула краєм ока на Білла, який розглядав свої нігті. У нього це звичка, але я ще не точно вияснила, коли саме вона присутня. Коли йому соромно, хоче уникнути відповіді чи немає що сказати. Виїхавши на дорогу я вправно водила машиною, на якій вперше сіла за руль. Батько ніяк не може розпрощатися із його машиною, яка дратує маму, але, як каже тато, то у цій машині багато моментів, які він хоче згадувати лише в ній. Я завжди цьому усміхаюся і слухаю історії життя моїх батьків. Вони так сильно кохають один одного, що я неможу повірити в те, що таке палке кохання існує. Ось якби у нас з Біллом було так само, але у нас зовсім по-іншому. Ми найчастіше знайдемо тему для розмови, щоб посваритися і зіпсувати щасливу мить, аніж наоборот. Це найбільше засмучує.

-Я повертаюся додому, а ти скажи батькам, що я помилка і насправді ніяких стосунків не було... - перериває мовчанку Білл.

Мені ніби забрали увесь кисень і я тепер, як риба без води. Дякувати богу, що нам довелося зупинитися на червоному і я могла усвідомити, що сказав Білл. Я не хочу, щоб він їхав. Так, він вчинив, як сволота, але... Це було давно та й думаю, що тепер у його голові таких думок немає. Я зла на нього, готова навіть ударити за те, як він провів частину свого життя - знущаючись із дівчат, але... Незважаючи на це, я кохаю його. Може це дуже по-дурному так думати, бо йому нічого не завадить зробити зі мною це саме, що й з тими дівчатами. Але хіба він би так довго затримувався? Це Білл, і він швидко зробить те, що хоче, нероздумуючи про наслідки. Я аж занадто добре його знаю...

-Ні, ти ніяка не помилка. - обурююсь я. - Я зла на тебе, але не хочу, щоб ти їхав.

-Я зіпсував твоє Різдво...

-Знаю, таке не можна вибачити, але ти ще будеш знайомитися із моїм дядьком, сестрою, тому це буде твоїм покаранням. - знаю, не вчасно для жартів, але все ж...

Білл усміхнувся кутиками своїх губ та розслабив плечі.

-Вибач мені, що я такий стерво. Я обожнюю тебе.

Він потягнувся до мене та поцілував у щоку. Це було дуже добре і по тілу пройшлося хороше відчуття, яке змусило вибачити Білла, хоча я ще досі зла на нього, але вже не так сильно. Припаркувавшись на паркінгу, вийшли з машини і Білл хотів схопити мене за руку, але після відсмикнув її. Глянувши на мене, запитав: