Білл / Bill

~ ГЛАВА 14 ~

Останній день, коли я зможу побути із Брендоном, адже він повертається у Нью-Йорк. Я не хочу, щоб він повертався. Я навіть не встигла із ним зробити все, що запланувала, наприклад, сходити у кіно... А що, як ми не побачимося у ближчі роки? Таку думку я зразу ж викидаю з голови, бо на Новий рік та Різдво збираюся повернутися у Нью-Йорк, щоб бути із сім'єю.

Ми домовилися піти по магазинах із Кларою, а після я піду проведу весь вечір з братом. Допоможу йому зібрати речі... Може нам ще пощастить піти на фільм? Тітка сьогодні зайнята, тому в нас вечір брата та сестри. Давно такого не було. Відколи я почала навчатися у Нью-Йоркському університеті,хоча я навчалася там лише місяць, після перевелася сюди. Цікаво, чи зустріла б я такого ж, як Білл у Нью-Йорку? Думаю, що ні. Таких, як він просто немає.

Доїжджаючи до найближчого торгового центру я шукаю вільне місце на паркінгу і вже через декілька хвилин паркуюся біля неперевершеної машини. Клара пообіцяла, що зустріне мене біля входу у торговельний центр. Я зустріла її якраз у назначеному місці і ми попрямували усередину. Дівчина почала розповідати про те, як вона познайомилася із якимось хлопцем і той попросив її номер. По словах Клари, то він найкрасивіший хлопець, якого вона бачила і неможе повірити, що він познайомився із нею.

Дівчина замовчала, а після глянула на мене та усміхнулася.

-А ти відповіла Біллові? - питає вона.

Ох, вона питає це щодня, відколи я розповіла їй усе. Я не знала, що робити, тому поділилася із Кларою в надії, що вона порадить щось. Клара порадила слухатися свого серця, але моє серце мені каже втекти назад до Нью-Йорку або туди, де не ступить Білл... Звичайно, що я не буду говорити це Кларі, бо вона буде вважати мене психічно хворою. Але пройшло, здається, більше п'яти днів, а я ще досі не можу відповісти. Білл пообіцяв, що дасть мені час, щоб подумати, але тільки ми зустрінемось, то я впевнена, що він задурманить мені голову і я погоджуся з ним зустрічатися. А хіба це погано? Так. Бо я боюся, що він передумає, що я йому буду не цікава... Може це паранойя? А насправді Білл саме той, хто мені потрібен? Мені потрібний ще час.

-Ні. - відповідаю я. - Це тяжко, я не знаю...

-Звичайно я за те, щоб ти знущалася із нього та ще не давала відповіді, бо він ще той козел, - жартує Клара і я усміхаюся. - Але здається, що ти справді не байдужа йому.