Білл / Bill

~ ГЛАВА 7 ~

-Ти точно знаєш куди їхати? - знервовано перепитує Аарон. - Чому взагалі ти довіряєш цьому Томасу?

Я сміюся та дивлюся на екран телефону, де включений навігатор. Чому нам потрібно їхати через шосе, де кругом лише дерева? Точно, вечірка ж у лісі! Якому бовдуру прийшло робити вечірку серед темного лісу, де повно диких звірів?

-Аароне, не переживай, - кажу я. - Ми на правильному шляху, а Томас доволі хороший хлопець.

Аарон закотив очі та повернувся до Клари, яка щось натискала на екрані свого мобільного. Темнота навколо мене напружує, але я не показую переживання, бо поряд мої друзі, а я змусила їх поїхати зі мною чорт знати куди. Ми вже їдемо хвилин п'ятнадцять і десь тут має бути поворот на право, де потрібно проїхати по стежині. Дальше я побачу машини і ось - я на вечірці. Інструкція Томаса доволі проста, але коли ти жодного разу не був у цій місцевості, то не все так просто, як здається. Повз проїхала машина із великою швидкістю і її фари засвітилися, тормозячи за декілька метрів від нас. Вона повернула направо. Це хороший знак, але після неї повернуло направо ще десять машин і ми змушені були зупинитися, адже потрапити у аварію, у цій місцевості не дуже приємно. Їхавши стежиною, яка була доволі жахлива, бо ще учора була злива і тут можливо застрянути. Я почула музику і вдалечині було видно світло від ліхтарів. Припаркувавшись біля машин, які були  одна біля одної ми вийшли та попрямували на центр усього цього. Велика доріжка ішла до машин, які створювали круг, бо були саме так припарковані. Їхні фари світилися і, як ми вже зрозуміли це танцювальний майданчик, якщо це можна так назвати. На більшості капотах були напої або місця для сидінь, навіть, якщо це не твоя машина. Я не бачила Томаса, що мене сильно напружувало, адже я не хочу тут бути без знайомого, який на цій вечірці не вперше. Аарон запропонував піти до машини, де був його знайомий із університету і я погодилась. Хлопець із хвилястим чорним волоссям та пірсингом у губі виявився доволі милим та привітним, що порадувало мене. Його звати Мейсон.

-Ти Сьюзен, так? - звертається він до мене.

Я киваю та усміхаюся йому. Знову оглянувшись у пошуках Томаса я його не заходжу, але зате бачу знайому постать. Білл сидить на капоті  машини з дівчиною, яка відверто цілує його та прижимається до нього. Незнаю чому, але мене це роздратувало.

-Аарон розповідав про тебе. - каже Мейсон.

Повернувшись до хлопця я натянуто посміхаюся йому та схопивши пластмасовий стакан відпиваю напій і моє горло зразу пропалює неприємне відчуття. Горілка. Швидко схопивши другий стакан у надії, що це вода  я шкодую, що взяла саме цей стакан. Знову горілка. Я відкашлююсь, а за тим Мейсон дає мені стакан із колою, випорожнивши його я подякувала хлопцю. Ненавиджу горілку. Та впринципі алкоголь ненавиджу, але не відмовляюся, якщо пропонують. Сівши на капот біля якогось хлопця, який обійняв мене, я беру ще стакан і зразу відчуваю знайомий присмак. Віскі. Аарон з Кларою та Мейсоном про щось говорять біля сусідньої машини, а я тим часом слухаю, що мені говорить блондин ім'я якого я не знаю. Почувши звук мотору я глянула у сторону та побачила скутери. Хлопці виглядали на років двадцяти трьох, чотирьох. Одягнені у шкіряні куртки та чорні футболки, джинси.