Білл / Bill

~ ГЛАВА 40 ~

Перед тим, як ви почнете читати, хочу попросити, щоб ви поставили зірочки на попередніх главах, щоб я бачила, що комусь ще цікаво читати це. 😅👌А ще хочу сказати, що залишилася 1 глава і я закінчу ту історію. Не хочу спойлерити, тому 10 зірочок на попередніх 2-х глава і цій - виставляю останню главу!Дякую за увагу :) ❤️

Білл.

Дідько! Чому до туалету такі величезні черги? Думаю, що в клубі таких немає, як у будинку Деррела. Дівчина, що стоїть переді мною та розмовляє по телефону, перекрикуючи музику у будинку, мене починає дратувати. А те, як вона накручує пасмо волосся на палець вселяє у мою голову думки, що потрібно ударити її за таке. Ці думки я викидаю з голови, адже не підтримую насилля... З недавніх пір. Штурхаю білявку у плече і вона сердито кидає на мене погляд.

-Чого тобі?

-Чому до туалету така черга, га? - питаю я.

-Подумай логічно, дурень.

Вона закінчує зі мною розмову та повертається до телефонної. Закочую очі та набираю повідомлення Сью. Сподіваюся, що вона прочитає його.

"Я в нудній черзі до вбиральні. Прошу допоможи мені."

Чекаю хвилину. Вона не переглянула. Серджуся через це і через те, що ця черга навіть з місця не зрушилася. Просуваюся крізь натовп та гримаю у двері і всі з надією дивляться чи вони відкриються. Та що за чортівня? Ще раз гримаю, а після з туалету виходять дівчина та хлопець. Кидаю неодобрюючий погляд на двох та заходжу у вбиральню. Чую скарги та лайку у свою сторону та єхидно усміхаюся. Хоча б щось, що порадувало мене за цей вечір. Поки роблю справу, перевіряю чи не прочитала повідомлення Сью. Ні, не прочитала.

"Дякую, вже не потрібно." - пишу ще одне повідомлення.

Засовую телефон у кишеню та мию руки. Це лише підсилює мій настрій через те, що у двері вже гримають. Думаю над тим чи не зателефонувати Сьюзен та не покликати її до себе, щоб ще більше розізлити тих, хто чекає в черзі. Стою ще п'ять хвилин біля дверей та виходжу. Хтось бурмоче та каже мені погане, але я лише сміюся та повертаюся до стола, але ні Сьюзен, ні Деррі я не бачу. Мій веселий настрій, який був присутній хвилину тому зникає, а на заміну приходить злість. Де вони, чорта лисого, ділися? Оглядаю чи не знайду серед натовпу цих двох, але знаходжу лише Деррела, який фліртує із якоюсь дівкою. Іду до нього та не зважаючи на дівчину поряд, розвертаю його до себе. Він супить брови, але все ж киває брюнетці та повертає голову до мене.