Білл / Bill

~ ГЛАВА 39 ~

Відкривши листа та вгамовуючи емоції, сідаю на ліжко. Руки трусяться і я не розумію нічого, що відбувається.

Коли я набивав тату із цією цитатою, то ніколи не вдумувався в суть. Мені просто подобалася вона. Але тепер я розумію її і напевно, вона ще більше підходить й подобається мені. Я зрозумів: всі ці дівчата, які були декілька місяців тому - не мали ніякого значення. Ба більше, я половини з них й імені згадати не можу. Ти напевно читаєш цей лист і думаєш який я тупий і в чому сенс. А він є. Справді. (і якщо ти подумала, що я тупий, то забери свої слова назад. Я ж не тупий, правда ж? Ну гаразд, для тебе можу бути й тупим). Я сиджу і пишу цього листа лише щоб висловити мої почуття до тебе, адже в очі я не можу цього зробити. Не знаю, може через те, що ніколи цього не робив. Отже, я хочу ще вибачитися, що робив тобі боляче всі ці місяці і брехав. В деяких випадках я робив так, аби захистити тебе і себе від поганого. Але в кінці кінців я не здатен угамувати свої почуття, які виїдають мене зсередини. Думаю ти мені вибачиш, бо я кохаю тебе. Ти єдина, яку я кохаю і ставлю вище своїх інтересів і може це не помітно, але так і є. Ти можеш покинути мене, знайти іншого, але я завжди буду цінувати тебе, запевняю у цьому. Я ніколи не позволю, щоб тебе образили чи зробили тобі боляче. Я зроблю усе можливе, аби ти була в безпеці усе своє життя. Я кохаю тебе і обіцяю, що буду кращим ніж кілька місяців, тижнів, днів тому. Сьюзен, я не знаю чи існує Бог, але якщо він все ж є, то я дякую йому за те, що подарував мені таке щастя. Повір, мені пощастило вперше в житті. Я обожнюю тебе і повторюватиму тобі це не один раз.
Той самий, чию джинсову куртку і серце ти викрала.

Я перечитую лист ще раз і витираю очі від сліз. Мені так би хотілося бачити його біля себе та поцілувати, але, мені здається, він збрехав щодо того, що має допомогти сестрі. Не можу відірвати погляду від листа і навіть якщо не читаю, то переглядаю його очима.

-Не мішаю? - чую голос Білла і підриваюся з ліжка.

Він засунув руки у кишені джинс та дивиться поглядом, ніби щось накоїв поганого. Я швидко ступаю до нього та обіймаю, пригортаючись головою до його грудей. Білл притискає мене до себе ще сильніше та видихає мені у маківку. Він такий негідник, бо я вже думала, що маю пережити все це сама і цілий вечір не бачити його біля себе.

-Як же я кохаю тебе! - крізь сльози кажу я.

-Я також тебе кохаю. Вибач, я знову збрехав тобі.