Білл / Bill

~ ГЛАВА 6 ~

Я прокинулася від незрозумілого шуму у кімнаті. Спершу я не зрозуміла, де знаходжуся, але після згадала вчорашній день. Піднявшись на ліктях я подивилася у кімнату та побачила Білла. Він щось шукав у шафі та бубнив щось під ніс.

-Що ти робиш? - позіхаю я.

Білл оглянувся та зупинив свій погляд на мені. Він легенько усміхнувся мені та продовжив пошуки. Я сіла на ліжку і наглядала за тим, як хлопець дратуючись переглядав всі шухляди та з грохотом закривав їх. Схилившись руками на стіл він протарабанив пальцями по ньому та прикусив губу. Його очі зупинилися на моєму лиці від чого мені стало незручно.

-Я сказав Томасу, що ти не хотіла іти в університет, тому він поїхав без тебе. - спокійно мовив Білл.

Я скривилася та кліпнула очима, уважно розглядаючи Білла.

-Ти що зробив? - питаю я.

Він закотив очі та вийшов із кімнати. Я глянула на годину. Дванадцята. Просто ідеально! Піднявшись із ліжка я попрямувала до дверей і вже мала відкрити їх, як вони різко відчиняються і я ударяюся головою у них. Схопившись за ніс та стримуючи сльози від болю я відкрила очі, щоб побачити, хто в цьому винен. Білл. Звичайно ж!

-Ти зовсім з розуму зійшла?! - гарчить він.

Я з люттю глянула на Білла, а після з моїх очей потекли сльози. Чорт, що зі мною? Я ніколи не плакала, а тут... Через що? Сівши на стілець я схрестила руки та прикусила губу і відчула різкий біль. Торкнувшись губи на моїх пальцях появилась кров. От супер!

-Ей, ти... Що плачеш? - скривляється Білл.

Я кинула на нього неодобрюючий погляд, а за тим витерла очі тильною стороною руки. Білл підійшов до мене та підняв лице за підбородок оглядаючи його.

-Я не хотів скривдити тебе.

-Знаю. - відповідаю я.

Піднявшись я пройшла крок від Білла та ковтнула клубок у горлі. Мене здивувало його ставлення до мене. Секунду тому він кричав на мене через те, що відкрив двері і я ударилася, хоча навіть незнаю хто у цьому винен, бо ні я, ні він не знали, що так станеться. Що він відкриє двері і ударить мене. А зараз він вибачається? Хоча це не дуже схоже на вибачення.

-Навіщо ти вибачаєшся? - питаю я. - Ти ж цього не хочеш.

-Чому ти так вирішила?