Білл / Bill

~ ГЛАВА 10 ~

Стоячи з тіткою Монікою біля аеропорту я дивлюся з яких дверей  побачу Брендона. Навіть не віриться, що вже пройшов тиждень і я нарещі зустріну свого старшого братика. Я сильно сумувала за ним, хоча в мене тривога, бо боюся, що вони можуть перетнутися із Біллом. Але він тиждень не появлявся ні на вечірках, ні в університеті та навіть у будинку його не було, як мені сказав Томас, коли вони з Меделін розшукували його. Дівчина сказала, що не вперше його немає стільки днів, але не знати, де знаходиться їхній брат  - вони не можуть.

Побачивши русе волосся зав'язане у хвіст я широко усміхнулася та побігла на зустріч Брендону, який замітивши мене, кинув великі сумки із рук та простягнув їх, чекаючи, поки я підбіжу та обійму. Кинувшись на нього я не розрахувала сили і ми були б упали, якби не мій брат. Він став краще виглядати від останньої нашої зустрічі. Я поцілувала його у щоку і почула хрипуватий сміх та вдихнула запах парфум.

-Цукерочко, ти зараз уб'єш мене своїми обіймами. - хихоче Брендон.

Я від'єднуюсь та знову оглядаю брата. Він поглянув на тітку та усміхнувшись, підійшов до неї й обійняв, поцілував у щоку. Двоє близьких мені людей повернулися до мене і я з недорозумінням оглянула їх.

-Думаю, ти також поїдеш із нами. - мовила тітка.

-Куди? - питаю із цікавістю.

-До мене додому, Брендон деякий час поживе у мене, поки ми дещо не з'ясуємо.

Я кивнула і взяла сумку Брендона, але він усміхнувся та забрав її у мене. Ми йшли у мовчанці до машини тітки Моніки і це мене трішки напружувало, але починати розмову я не хотіла. Мені прийшло не одне повідомлення, які я не переглянула, бо ледве ішла за великими кроками Брендона та тітки Моніки. Не скажу, що у мене маленький зріст, але за ними я не встигаю. Та й не думаю, що метр шістдесят вісім це маленький зріст. Ну, поряд із Біллом звичайно, що маленький. Навіть біля Томаса я відчуваю себе комфортніше, ніж біля Білла. Може він не такий ж, як його брат, а ще вищий? Від цього по шкірі проходяться сироти, незнаю чому. Потрібно запитати у Білла, який ж у нього зріст, просто із цікавості. Сівши у машину я чекала, поки у багажник поставлять сумки Брендона і поки вони із тіткою поговорять. Тим часом я глянула у мобільний, де побачила двадцять повідомлень від Клари. Прочитавши декілька з них я втратила дар мови.