Білл / Bill

~ ГЛАВА 21 ~

Ідучи засніженою вулицею я шморгаю носом та витираю очі від сліз. Я не зовсім розумію, що саме спричинило мої сльози: признання Білла чи те, як я жахливо вчинила, поцілувавши Деррела. Біля одного із барів стояли хлопці, які були п'яними, судячи по їхньому вигляді. Чорт. Я маю пройти повз них. Відстань між ними і мною скорочується з кожним моїм кроком і я вже відчуваю, як страх охоплює все моє тіло. Руки у кишенях свого пальто я зжимаю так сильно, що відчуваю біль від нігтів на долоні. Але все ж, може не все так страшно? Так, вони п'яні, але їм не обов' язково звертати на мене увагу та ще й підходити до мене.

Коли я проходжу повз одного високо хлопця, я, як на зло, зачіпляю його плече і в думках проклинаю себе за свою необережність.

-Пупсику, це так не ввічливо із твого боку. - звертається до мене хлопець та зупиняє мене. - Де твоє вибачення?

-Вибачте. - швидко вимовляю я та вириваюся.

Мені сьогодні точно не щастить, бо повернувшись, я зустрічаюся із хлопцем, який схопив мене за зап'ясток, притягуючи до себе.

-Ей, чувак. - регоче той. - Вона не знає, як вибачаються перед нами. Ходімо покажемо?

-Так, мені цікаво, - обійняв мене позаду хлопець. - Що у неї під пальто?

-Ні, прошу. - сльози вивалюються із моїх очей. - Відпустіть мене.

Але вони не слухають мене і лише ведуть до бару із неоновою вивіскою. Раптом мене тягнуть назад і я схиляюся на когось. Повернувши голову бачу, що це Білл. Він у самій футболці. Його погляд дає зрозуміти, що зараз можлива бійка і це не дуже радує мене, адже їх двоє, а він один.

-Ей, чувак, - гарчить високий хлопець. - Тут не діляться дівчатками, тому, чи не піти тобі на хрін?

-Сью, іди в машину. - каже до мене Білл.

Я киваю та швидко іду до чорної машини, але зупиняюся біля неї та дивлюся, що ж буде робити Білл. Йому, напевно холодно, але він не показує цього і робить вигляд ніби це не він зараз без верхнього одягу узимку.

-Ти правий, - спокійно сказав він. - Тут не діляться дівчатами, а тим більш, якщо я їх знаю.

Хлопці зареготіли та випрямилися.

-Слухай, іди молока випий та іграшками пограйся. - говорить один із хлопців та повертає до мене голову. - Мала, піди сюди. Ми чекаємо вибачень.