{ Недосяжний }

{Розділ 6}

Тільки я спокійно видихнув як в номер зайшов Хатаке і він був який нервовий.
-Щось сталося? - мені реально було цікаво
-Та так сталася ситуація яка мене напрягла але не суть важливо.
-А, ясно. - надіюся це не його розгиовувала ситуація зі мною і Карін. Хотя чого він мав би за то нервуватися? І чому я взагалі про це думаю?!
-Доречі, а коли ми їдемо?
-Десь біля сьомої.
-То добре. Йду пройдуся. - так як речі я навіть не витягав з чемодана я міг не переживати, нащот того що мені треба їх ще збирати. Тому я тільки взяв наушники і вийшов з номера. Я гуляв досить довго і прийшов до того моста де був в перше і тільки я там встав як почав лити дощ.
Я не хотів нікуди йти тому просто дальше стояв і дивився на воду об яку розбивалися краплі. Я відчув себе на місці крапель а воду як своє життя, бо постійно розбиваюся і не можу почати нормально, щасливо жити, постійно требе носити маску яка вже давить але мій образ актора ніхто поки не розкриває. Хотя біля Хатаке мені тяжко бути тим ким я є при інших. Дощ, якже я люблю таку погоду. Я відчуваю тоді себе повноцінним.
Я настільки погрузився в думки, що не замітив, що на мене перестав капати дощ, а коли я повернув голову то побачив сіроволосого який тримає над нами парасолю.
-Ти вже весь промок.
-Та? Я навіть не замітив.
-Я серйозно. Так можна і захворіти.
-Так я тоже серйозно. А, відколи люди які до мене нічого не мають почали за мене переживати?
-Незнаю. А я хіба чужий?
-А хіба ні? Ну ви мені ніхто. Доречі. - я  нарешті повернувся до Хатаке лицем і сперся спиною об поручні.
-Слухаю.
-Ви так і не знімали маску. Так, що все-таки у вас під нею?
-Тобі цікаво?
-Ну, та. Якби було не цікаво яб і не питав.
-Ну тоді... - він почав опускати маску але зупинився і задумався.
-А, що мені за це буде?
-Залежить, що ви хочете? - через маску було видно, що він усміхнувся. І повністю зняв маску. Його лице було неймовірним. Окуратний ніс, пухлі тонкі губи і прекрасні скули які так стало, ще ліпше видно ніж через маску. Я просто не міг відірвати погляду. Але через секунду він нагнувся до мого вуха і прошиптав.
-Зараз тільки не дьоргайся. - після цих слів він опустив парасолю і взяв мене за талію і впився в мої губи. Я не поняв нащо але я почав відповідати і врешті язик сіроволосого проник мені в рот. Він вивчав там кожен міліметр і робив все акуратно. Незнаю як так вийшло але мені дуже подобалося, і я не вірив, що це є наяву. Тому  коли ми відсторонитися від нехватки повітря то тільки тоді я поняв, що тільки нощо сталося. Хатаке просто усміхнувся і надії маску, а я чуть не підскочив пішов з відтам. Як я таке міг допустити?! Як?! Як мені тепер йому в очі дивитися?! І взагалі нащо він мене поцілував?!
  Коли я добрався до номера то вже було біля сьомої тому я взяв чемодан і пішов на нис де нас чекав автобус. Я не хотів нікого зараз бачити тому пройшов в самий кінець де було одне крісло і сів туди. Відправив Дейдрі повідомлення про тещо я вже виїжаю і погрузився в момент коли цілувався з Какаши.
Цілу дорогу я тільки про то і думав. Я навіть не замітив як ми вже приїхали. Тому коли ми вийшли з автобуса я попрощався з Кібою і Хінатою. Боком подивився на Хатаке і пішов забрати свій чемодан. Тільки я підійшов до ворот як в них в'їхав Дейдра.
-Юху! Я вже скучав! - Дейдра зліз з мотоцикла і обняв мене. Доречі в цей момент з подвір'я Універу виїхала машина Какаши.
-Я тоже.
-То давай відвезеш мене і завтра ми маємо зустрітися і ти все мені розказуєш за порцією рамену!
-Обов'язково. Доречі бачу моя любов ціла.
-Та Сасорі зразу його від мене забрав і до сьогодні не показував.
-Вот і молодець. Доречі передавай йому привіт і дякую від мене.
-Ой, всьо.
Я відвіз Дейдру і коли приїхав до себе то впав на ліжко без сил і заснув. Я вирішив, що завтра не піду в Універ тому навіть не включав будильники і зі спокійною душею заснув.
Темно, маленький хлопчик зі сльозима на очах і пакетом з алкоголем іде до дому. Заходить в будинок і бачит як його тато на дивані гостиної вдавбує якусь жінку в нього. Хлопчик ще більше заплакав поставив пакет в коридорі і забіг в кімнату закрився і проплакала цілу ніч. Зранку Наруто вже був і збитий томущо його татові щось не сподобалося.
Я проснувся в холодному поті і зрозумів, що це вже друга дня. Зліз з ліжка і пішов в вану. Саме символічне, що цей сон це моє минуле і така ситуація була  наяву.  І не раз... Так не треба зараз тут розколеюватися! Доречі мені ще з Дейдрою треба зустрітися. Після цього я пішов шукати свій телефон.
Домовився я з ним на п'яту в раменій.  Так як було ще мало часу я пішов збиратися.
—————————-
Стає гаряче🤭🔥
Вибачайте за ткщо в п'ятницю не було розділу
📌Інста: __after______📌
📌Інший Wattpad: Story_drems📌