Кохання у часи зомбі-апокаліпсису

Глава 34. Воля: частина 2

— Дякую Богу! Ти вже на судні для Ігор? — почувся голос Бєлікова по рації.

— Що трапилося? — цього разу мовив Забіні. — У тебе щось із тоном, — колись спостережливість Блейза врятує його.

— Невеличка бійка, нічого серйозного, — Драко збавив звук для того, щоб не чути як двоє його друзів сваряться на іншому кінці проводу, і заклеїв рану на руці ізольованою стрічкою. Весь лівий бік його джемперу був просічений кров'ю. У голосі було чутно тремтіння, ним керував чистий адреналін.

— Марина і її команда висадилися. Ми розповсюдили по флотилії повідомлення. Люди навколо неначе збожеволіли. Справжній хаос, — повідомив Забіні.

— Я помітив.

Щойно розпочали транслювати їхнє повідомлення, всі на Ранній зірці заквапилися до транспортних катерів для того, щоб скоріше повернутися до своїх сімей. Тоді й зникла потреба у схованці. Драко йшов по коридору, інколи випадково (і дуже болюче) врізаючись у когось. Всі дивилися, але ніхто не смів зупиняти його або задавати питання.

Зробивши перев'язку рани, Драко піднявся на ноги. Він відштовхнув пістолета, взявши замість нього напівавтоматичну зброю і перезарядив її, перевіряючи, щоб затвор був знятим.

— Я йду до вантажного відсіку.

— Слухай, ще не пізно повернутися...

Драко перебив зв'язок.

У самому сховищі стояв лише один занадто юний охоронець, що кричав у свою рацію на французькій. Драко впізнав власника другого голосу — це був Рено. Товстень обіцяв у чотири рази більше продовольства за те, що охоронець залишиться на пості. А дурний юнак наполягав на більшому.

В'язні помітили Драко швидше, аніж охоронець. Всі вони стояли за металевою огорожею, що була вбита в землю. Майже відразу він помітив вузькі малі двері з величезним замком. Досить роздумів і тиші. Драко ступив до охоронця, піднявши гвинтівку. Той потів так сильно, що здавалося, що він зараз задихнеться.

— Стій на місці! — наказав він — Стій або я буду...

Драко не очікував. Він вистрілив кулю прямо в чоло телепня.

— ... стріляти, — закінчив він замість мертвяка.

Охоронець впав на землю, і Драко відв'язав занадто велику в'язку ключів від його ременя. Ув'язнені не рухалися, спостерігаючи із обережністю. Одна людина все ж таки віддалилася від натовпу — такий собі лідер. Драко впізнав її навіть попри те, що вона була схожа на живого мерця. Це була Розмерта, колишня хазяйка пабу "Три мітли".