Кохання у часи зомбі-апокаліпсису

Глава 13. Суперечка

Були все ще темно, коли Герміона та Мелфой явилися на задній двір площі Ґриммо.

Герміона не відразу зрозуміла, що вони стоять на свіжих саджанцях Вовчого акониту. Джіні та Онорія будуть незадоволені. До того ж, її улюблені капці в клітинку, скоріш за все, доведеться викинути. Вони забруднились та змокли після прогулянки по сирому полю для квідичу, після пильних та пустих коридорів Гоґвортсу, та останків загиблого шкільного завгоспа.

Однак це була найменша з її проблем.

Вона відпустила зап'ясток Мелфой саме в той момент, коли побачила Гаррі, який нісся на них із гарчанням. Він схопив Мелфоя за шию, і вони обоє впали на землю, розкидавши книги з гербології.

Після явлення завжди настає момент дезорієнтації, незалежно від відстані. Герміона старанно пробувала зорієнтуватися для того, щоб нарешті зрозуміти, що до біса відбувається. Вона струснула із себе звичне оніміння, та вийшла з-за квітів, коли Гаррі почав наносити удари.

— Гаррі! — вона кинулася вперед і стала тягнути за задню частину його майки, яка вже порвалася прямо на шиї. Це нагадало їй про те, наскільки він сильніший за неї. Колись давно, багато років тому назад, на першому чи другом курсі, це було не так. Герміона вже й не пам'ятала, коли вона востаннє сварилася з Гаррі, хоча, скоріш за все, це також була спроба стримати його. Вона схопила його за праву руку. Він струсив її разом із рештками порваної майки.

— Дідько, Гаррі! Ти з глузду з'їхав?

Він навіть не поглянув на неї. Здавалося, наче й не помічав її. Ще одна знайома дратівлива границя чоловічого гніву — вузький, туманний розум. Герміона раптом зрозуміла, що Мелфой не чинить опір. Він стиснув руки в кулаки, прикрив голову, і більше нічого не робив, просто завмер. Гаррі спробував схопити Мелфоя за горло. Той відбив його руку. Герміона здригнулася від голосного звуку.

— Ніяких прелюдій? Відразу до справи, як передбачувана істота, якою ти і є. Якщо ти трахаєшся так само, як і борешся, то не дивно, що в тебе проблеми з дівчатами.

Герміона застогнала. Мелфой тільки підливав масла.

Гаррі загарчав та знову спробував схопити Мелфоя. Здавалося, той хотів обійти Гаррі стороною, але не вдавалося.

— Петрифікус Тоталус! — закричала Елізабет Кент. Вона стояла позаду разом із Падмою Патіл, яка була сонною та одягненою в білий халат. Вони тримали в руках свої палички, хоча Падма виглядала більш невдоволеною, ніж Дебютантка.