Кохання у часи зомбі-апокаліпсису

Глава 25. Роз'яснення

 — Вам сняться сни, що повторюються? — запитує Лаванда Браун.

Герміона вже не могла згадати, на якому курсі це було. На п'ятому? У Гоґвортсі важко вслідкувати за часом. У пам'яті Герміони про школу залишилися тільки уроки, небезпеки, зліти і падіння, закривши собою звичайні події.

Розмова скоріш за все була за сніданком. Їй пригадався Рон, який жував тост.

— Мені снилося, що я забув щось і не міг згадати, — каже їм Невіл.

Ніхто не здивувався.

— Тільки мене завжди переслідують? — бурчить Рон. — І цей дурний павук був величезним! Я не міг йти, був наче паралізований. Я впав, а павук забрався на мене і...

Шеймус не втрачає можливості познущатися:

— Ти впевнений, що це не павук бачив кошмар?

Всі сміються. Ну, майже всі. Герміона помічає, що Гаррі посміхається, ніби здалеку... що не дивно, коли Волдеморт всіма силами намагається вбити його, до того ж у нього проблеми з дівчатами.

— Я гадаю, що сни про чудовиськ — не випадковість, — каже Лаванда. — У мене так само. Я ніколи не бачу, що позаду, але за мною весь час біжить, щось огидне...

Парваті схиляється до них із змовницьким виглядом так, що шкільна краватка ледь не спадає до величезної тарілки з густою кашею. Вона шепоче:

— Падмі сниться, що вона не підготувалася до екзаменів.

— Звідки ти знаєш? Вона розповіла? — цікавиться Герміона.

Парваті дивиться у відповідь ледь холодно. Вони непогано спілкуються, але Парваті, як і Лаванда, доволі недалека, і Герміоні, на її сором, інколи подобається псувати їй життя.

— Їй не обов'язково говорити мені, — на диво серйозно відповіла Парваті. — Іноді ми бачимо сни один одного.

— Магія близнюків, — каже Невіл, киваючи.

Рон усміхається.

— Тоді Герміона зникла сестра Патіл, тому що, я готовий поклястися, у неї той самий кошмар! Правда, Герміоно? — він багатозначно піднімає брів. — Правда?

Герміона гралася із виделкою для салату, тикаючи зубцями у подушечку великого пальця, і дивилася на сліди — чотири крихітні пригнічуючи цятки. Звісно, їй снився той сон. Але його місце зазвичай займав інший.