Породжені ненавистю/18+

Розділ 1

Кейт.
Літо.

Це найдурніша пригода з усіх можливих, на яку я погодилась. Я навіть не розумію, що це за компанія з нами і чому я пішла на це. Реніль мене змінила. Вона змінила моє ставлення до людей, до світу.

З самого ранку мій гороскоп показав, що в цей день стануться великі зміни. Перша моя думка була про те, що я маю піти з Реніль. Це виявилось такою дурнею. З усіх цих людей мені знайомі тільки Рені, Ставрос і Юстер. Але цей ідіот керує камерами, щоб вони нас не зняли.

Група друзів, з якими спілкується Реніль, придумали це. Вона любить різні пригоди, тому погодилась і на цю. Я вперше беру участь у чомусь подібному, бо для мене це щось нове.

— Чшш, — Реніль прикладає палець до губ і підморгує мені.

Я чую, що хлопці повертаються до нас. Ну... не до нас, а до моєї подруги.

— Все добре? — питає Ставрос, дивлячись на мене.

Я киваю і встаю на ноги. Криво посміхаюсь, але йому це підходить. Він махає друзям рукою, і вони покидають кабінет. Реніль йде за ними, забуваючи мене тут. Один на один із Ставросом. Я ковтаю слину, бо цей хлопець як-не-як красивий. Він має гарне і приємне обличчя. В нього чудова фігура і є м'язи, які гарно гармонують із його статурою. Його очі впиваються в мене, змушуючи перевести погляд.

— Кейт?

Я не дивлюсь на нього, бо він може побачити мої рум'яні щоки.

— Кейт? — повторює він ще раз.

— Я тебе чую, говори.

Роблю вигляд, що мені немає до нього діла. Більше я на подібне не поведусь.

— Ти вже довго в нашій компанії, але я майже нічого про тебе не знаю.

Це змушує застигнути мене на місці. Я не знаю, що йому відповісти.

— Я слідкую за тобою, бо ти подобаєшся мені. І я просто кажу, що не очікую від тебе відповіді.

Я мукаю, але він продовжує.

— Ти маєш час, щоб ми дізнались одне про одного більше. Ти справді цікава.

Двері відчиняються, і я дивлюсь на хлопця в капюшоні. Я вже давно в цій компанії, але окрім Ставроса нікого до ладу не знаю.

— Став, ходи з нами.

Вони зверхньо ставляться до мене. Вилупки просто не знають, що в душі я краще них.