Джеймс.
Кейт виявилась моєю найбільшою хворобою.
Але це та хвороба, від якої не хочеться виліковуватись.
І зараз, коли вона не з'явилась, щоб привітати нас з перемогою, а я вже уявляв собі, як поцілую її при всіх, щоб нарешті прояснити це. Хлопці облили себе холодною водою і я взяв одну пляшку, щоб і на себе вилити.
Якби я цього не зробив, мій гнів би став ще сильнішим. Я не хочу повертатись туди, де не бачу нічого, окрім темряви. Але це Кейт. Це завжди вона. Це вона повертає мене в цю пітьму і так само витягує з неї.
Я хочу знищити її тільки в тому випадку, якщо й сам буду в пеклі. Я завжди буду з нею. І я можу поклястись, що навіть після смерті вона не втече від мене, бо наш зв'язок настільки міцний, що триматиметься ще сотні поколінь.
Данір стоїть позаду Реніль, притискаючись до неї ніби випадково, але я прекрасно знаю, що найбільше за все він бажає показати всім, що вона його дівчина. Я навіть певен, що у випускному році він зробить їй пропозицію перед всіма, бо вже дістало кожного дня по сто разів на день чути її ім'я.
Звичайно, я запитав у Реніль, чи вона часом не знає, куди пішла Кейт. І, о як же так вийшло, вона не знає!
Бляха.
Я написав їй декілька повідомлень і переглянув всі минулі, які писав від п'ятої ранку. Невже було так складно зустрітись зі мною і дати мені набратись сил перед змаганням?
Вона буквально прийшла в облягаючому топі із моєю цифрою.
Боже, як же я пишався своєю дівчинкою, доки вона не викрикнула ім'я Сета.
Я думав, що вб'ю його просто на полі. Я міг би, якби знав, що у Сета немає нареченої.
Мої останні повідомлення залишились в ігнорі, і я пішов у два місця, де вона могла б бути.
Дівчата, які збирались привітати мене поцілунками, були відкинуті. Я шукав її.
У жіночій вбиральні не було навіть натяку на її присутність.
Де ж ти, маленький монстре?
Я відчуваю, як з кожним кроком моє серце прискорюється. Я майже чую її дихання. Реально майже чую.
Двері до її кабінету відкриті, ніби запрошуючи мене увійти.
І я заходжу, сприймаючи її гарненьку фігурку.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Породжені ненавистю/18+
ChickLit№2 з циклу "Руйнівна четвірка". Якщо ми ненавидимо одне одного, ти презираєш мене, тримаєш на мене образу минулого, ігноруєш моє існування, то чому ти досі потайки шукаєш мій погляд серед сотні інших? Це майже те саме, що й залежність. Ми схожі, цим...