Породжені ненавистю/18+

Розділ 2

Джеймс.
Літо.

— Ти спалив коридор коледжу? — Найтан штовхає повію зі своїх колін і в моменті опиняється біля мене.

— Мені почулось? — в кімнату заходить мій брат.

— Ніби це щось нове.

— Ти не забув, що я маю ще викладати там?

— Та ніхто й знати не буде, що ми брати. Тобі нічого не загрожує.

Данір з огидою дивиться на дівчат, які розважаються біля нас.

— Вам немає чим зайнятись? Провітріть голову.

— Дякую за ідею, колись, може.

— Насправді, вони краще провітрять нашу голову, — Найтан показує пальцем на дівчат, які тепер пестять одна одну.

— Ви огидні, — брат розвертається і гупає дверима.

— Його проблеми, що він виріс цей період.

Чомусь я думаю над тим, що колись і ми переростемо це. Шкода, що Крістофер сьогодні не з нами. Він слухняний не тому, що вихований. В нього просто хороша мама, яка ніколи на нього не кричить.

— Слухай, так що там по коледжу?

— Ніхто мене не бачив, — я закриваю рот, але через декілька секунд продовжую. — Одна дівчина бачила, але я весь був закритий одягом.

В кімнату вривається Сет, і дівчата майже стрибають в його обійми.

— Що ви тут без мене?

— Все було добре, можеш йти додому.

— Ні, я маю для тебе новину.

Я складаю ноги одна на одну, і роблю вигляд слухача. Сет сідає на диван навпроти, розставляючи дівчат по обидва боки себе.

— Кейт Кадорна.

— Можеш не продовжувати, — мені вже набридла ця розмова, хоча я поки й нічого не почув.

— Та ні, слухай.

— Я знаю, що я бачив її. Вона мене не впізнала, бо я мовчав.

— Я навіть не про це. Стоп! Ви реально бачились? Так ти реально вийшов з кабінету історії?

Я пирхаю і складаю руки на грудях.

— Не задавай дурні запитання про неї. Я не хочу говорити про її нудне життя.

— Хлопець з компанії признався їй у коханні.

Найтан посміхається. Сет знає, що мені потрібно почути більше, але він мовчить.