Породжені ненавистю/18+

Розділ 17

Джеймс.

Останній раз мене нудило через те, що хлопці заставили мене пити з ними минулого тижня.
Зараз мені погано і я виригую вміст їжі в кущі.
Сет стоїть біля машини і щось кричить.
Крістофер біля мене, а Найтан вмикає і вимикає світло фар. Дибіл.
З машини чутно гучну музику. Мені завжди подобалось проводити з ними час. Але це було до того, як Данір кинув нас. Хочу вірити, що він ще повернеться до нас. Якщо ми не кажемо, то це не означає, що ми не скучили за ним.
-Кріс, ти можеш не стояти наді мною, витріщаючись на мою ригатню? В мене немає такого довгого волосся, щоб ти тримав мене за нього.
-Мені краще дивитись на мертвого тебе, чим сидіти там, в машині з Найтом.
-Йому більше не наливай. -різко кажу я.
-Чому Сет з нами?
Крістофер на повному серйозі. Я ще раз прочищаю шлунок і сідаю навпочіпки.
-Він тепер в нашій команді.
-Я досі не можу йому довіряти. -відказує друг і дивиться в сторону, де за деревами мигають фари мого авто.
-Я довіряю. Тобі пора вірити людям.
-Якби це сказав Данір, я би серйозно задумався, але ти...
-Тобі теж не вистачає його?
-Ніби хтось дирку прогриз в нашій компанії.
-В компанії тепер новий учасник.
-Потрібен час, щоб я побачив справжню сторону Сета.
-Ти ніби нормально до нього ставишся, що не так?
-Я раніше часто бачив його з чорними вовками.
Він напевне про Страпона. Сет більше ні з ким не водився, щоб вся довіра Страпона належала йому. Але ж я не можу сказати їм, що Фуеґо був з ними, бо вишукував інформацію про Кейт для мене.
Звук мотоциклів.
Я піднімаюсь і шукаю поглядом, звідки цей звук лунає. Кріс робить те ж саме.
Ми мали подумати про щось подібне і взяти з собою нашу зброю.
Єдине, що в нас є на даний момент - це один нещасний пістолет, який Сет вкрав у свого брата.

Підійшовши до машини, Найтан уже не дурачиться. Його дурість ніби вітром здуло. Сет дивиться на нас, поглядом ставлячи сотні запитань.
-Так, я ригав. -відповідаю.
Кріс йде позаду мене.
-Мені подзвонити Даніру?
-Він скаже, що ми кончені дауни.
-Реально, даремно я це.
-Що це за звук мотоциклів? -втручається Сет.
Він виглядає так, ніби якраз таки й чекав на якусь бійню.
Я торкаюсь його плеча, бо він занадто напружений.
-Не сподівайся, бійки сьогодні не буде.
Я першим залізаю в машину, всівшись за руль. Найт матюкає мене, але я закриваю двері і регочу, бо він продовжує щось тараторити, коли я вже не чую його.
Вони про щось домовляються, а Сет розкидує руками, ніби злиться.
Я витягую свій телефон, щоб написати Кейт. Я ненавиджу її, але я давно їй не писав. Сподіваюсь, що за ці декілька днів вона охолола до ситуації зі своїм рижим пиздуном.