Породжені ненавистю/18+

Розділ 31

Джеймс.

Вже давно відомо, що я програв. Можливо, я і не відчуваю того кохання, яке відчувають люди до своєї пари, але я насправді думаю про неї більше за всіх інших.

Кожної ночі мені хочеться написати їй або прийти до її будинку, щоб просто побачити це обличчя. Навіть її посмішка насправді не здається мені огидною. Інколи вона дуже щира. І в ці моменти я хочу зберегти її емоції в своїй пам'яті.

Окрім того, що я почуваюсь просто гівняно, на мене давлять хлопці своїм дибілізмом. Я вже навіть думав, щоб зовсім видалити групу і заблокувати їх всюди, де вони тільки можуть мені написати.

- Три причини, чому я тут, - кажу, насправді очікуючи цієї довбаної відповіді.

Завтра зранку у нас змагання. Дуже важливе для мене змагання. І, о ні! Чому я бляха тут!?

Якого я взагалі пішов в хижину, щоб напитись з цими ідіотами? Можна було подумати, що я не мав вибору. Але я його мав і обрав це місце, щоб набратись сил перед вбивством.

Я реально сподіваюсь на вбивство Страпона та його поплічників завтра.

- Перша, - відрізає Найтан, стишуючи голос. - Ти наш друг.

- На цьому закінчимо, - я розвертаюсь, щоб піти, але Крістофер різко витягує руку, зупиняючи мене.

Придурок. Через його м'язи буде синець.

- Чому вона тут?

- Хто? - роблю вигляд, що не розумію його.

- Берарді.

- Хто це? - примружується Сет.

- Ти ідіот? Аніта.

- О-оо, вона тут?

- Вона всюди, - тихо каже Кріс, стискаючи кулаки. - Хто її сюди впустив?

- Ти можеш піти, якщо її присутність тебе тривожить, - мені добре видно, що Найтан посміхається. Ну що ж... - Білявка теж тут. Я бачив новий поріз на її руці.

Туше.

За хвилину біля мене залишається тільки Сет.

- Чому ти не закликав Даніра?

Це він від теми відходить? Я знаю, що йому, як і мені, цікаво дізнатись більше про захоплення хлопців.

- Кіяра реально тут?

- Так.

- Поріз?

- Я не знаю. Там біла пов'язка з чорною ниткою. Я думаю, що під нею поріз.

- Ти думаєш, що вона хоче вчинити самогубство?