Породжені ненавистю/18+

Розділ 19

Джеймс.

Це все Сет. Йобаний даун. Я пошкодував його тієї ночі. Навіть не знаю, чому. І через нього я був тоді таким м'яким з Кейт.

Я б ніколи в житті не пив з нею. Краще вже захворіти на вітрянку, ніж сидіти з нею так, як сидів я.

А ще я залишив їй ключ. Я не думав його там залишати, але мені тоді здалося, що я більше ніколи не залізу до її будинку.

Ну нічого. Це не єдиний спосіб, як можна влізти в дім.

Коли Сет випросив мене посидіти з його племінником, я чесно обісрався. Ніколи не любив дітей. Вони такі пискляві і крикливі. Дівчаток ще можна терпіти, бо вони хоч виглядають мило.

А цей малюк в колясці просто диявол.

Я не був проти, коли Сет віддавав мені його в руки, але я швидко поміняв свою думку, коли в першу ж секунду на моїх руках цей демон закричав.

Можу тільки уявити, яким він буде, коли виросте.

Я гадав, що втоплю його, але Кейт врятувала цей момент. Вперше за багато років я справді вдячний їй.

Диявол закрив рот і більше не кричав.

- То як його звати? Дуже милий малюк.

Милий? Він милий тільки якщо я добрий.

А я ніхуя не добрий.

- Коул. І він не милий.

- Чий він?

Дивно, що вона так спокійно розмовляє зі мною. Мені це не подобається.

- Син Ланса Фуеґо.

- Консільєрі Ла Стідди?

- Ти знаєш про них?

- Не забувай, що всі зі статками знають про них.

- Просто дивно, що ти таким цікавишся.

- Я знаю, що Сет його брат. І для мене дивно, чому він також не пішов у мафію.

- Він давно в мафії. Просто не всім дано знати його ситуацію.

- Можна вгадати? Про його ситуацію знає тільки Руйнівна четвірка?

- Мило, що ти згадуєш нашу назву. Я ціную це.

Вона виглядає дивно після моїх слів. Обличчя кривиться від неприємності, а це мені дуже до вподоби.

Нарешті хоча б щось, що мені може сподобатися.

- То ти вирішив повернути мені ключ?