Кейт.
Люди тікають, коли їм дають шанс. Інколи вони залишаються, щоб дізнатися, що буде далі. У такі моменти я не знаю, про що вони думають, бо я ніколи не мала шансу втекти. Навіть зараз. Джеймс не той тип, який дозволить так просто піти. Він або грає до кінця, або відкидає тебе на півдорозі. І ти ніколи не розгадаєш його настрій, щоб запобігти своєму падінню.
Дивно, як люди мають схильність ставати на сторону зла в своїх історіях так різко, ніби зло завжди знало, що так і має відбутись із часом. Це якби взяти Сільвію з коледжу, але навпаки. Бо ця дурепа, здається, від народження натягла корону собі на голову і думала, як же завоювати цей світ, щоб всі падали до її ніг. Я ненавиджу таких людей, як вона. І я ненавиджу Джеймса, і не розумію людей, які зі шкіри лізуть, щоб сподобатись Руйнівній четвірці. Це як Аніта, яка весь час мріє про Крістофера. А він що? Нічого, бо йому начхати на неї так само, як і на всіх дівчат, яких він використав. Я ніколи не зрозумію Аніту в цьому, навіть якби постаралась. Сумно те, що в нашому світі боготворять таких, як вони. Ще цей рік і вони всі зникнуть з нашого життя. Цей сон снитиметься мені до літа.
— Я не сяду сюди, — з огидою показую на його мотоцикл навпроти мене.
Ніколи раніше не їздила на мотоциклах і не збираюсь зраджувати своїм звичкам, навіть зараз, коли це єдиний спосіб дістатись до будинку якнайшвидше.
— Я краще на своїх ногах дійду та залишусь живою, дякую, — кажу це і справді збираюсь розвернутися, щоб піти. Уявлення не маю куди, але це вже краще за те, щоб сісти з ним на один байк. Ніколи в житті.
Нічого не маю проти мотоциклів, але тільки в тому випадку, якщо це буде хтось інший. Точно не Джеймс.
— Повернись назад. Ти навіть дороги не знаєш. Чи ти хочеш дійти до хижини, щоб там тебе дістав хтось гірший від мене?
— Мало віриться, що на світі є хтось, хто може хоча б на крихту бути гіршим за тебе, — майже випльовую ці слова.
— Тоді вдалої тобі дороги, — невимушено відповідає, і я думаю, що він скаже ще щось, щоб зупинити мене.
Але він не каже, і мені залишається просто відкинути свій страх і повернутись до нього.
Я досі ображена на нього за те, що не дав мені кінчити. Це справді образа, бо він не мав права це робити, коли вже почав.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Породжені ненавистю/18+
Чиклит№2 з циклу "Руйнівна четвірка". Якщо ми ненавидимо одне одного, ти презираєш мене, тримаєш на мене образу минулого, ігноруєш моє існування, то чому ти досі потайки шукаєш мій погляд серед сотні інших? Це майже те саме, що й залежність. Ми схожі, цим...