Породжені ненавистю/18+

Пролог

Твій біль був моїм. Я хотіла пережити з тобою ті часи. Хотіла бути поруч. Але я не була — це моя помилка. Мені шкода, що я тоді не підтримала тебе. Ти відштовхнув мене, і цим спричинив мені ще більший біль. Я ненавиджу тебе так сильно, наскільки це можливо. Ненавиджу за свою слабкість. Ненавиджу за те, що страждала. Ненавиджу.

8 років тому.

Кейт.

Батько зайшов до великої кімнати і щось говорив моїй мамі. Я сиділа зі своїм новим другом. Якщо чесно, то я не хотіла бути зараз тут. Мої слухові рецептори самі підлаштувалися під розмову батьків.

— Нантейль... — почувся тихий голос матері з-за ледь прочинених дверей.

Вона плаче?

Я заглянула всередину кімнати. Батько обіймав маму, гладячи її по спині. Вона здригалася від плачу.

— Мені шкода.

Чому вона сказала прізвище Нантейлів? Що трапилося?

Перше, що мені прийшло на думку — щось з Джеймсом. І це найжахливіше з того, про що я могла подумати.

Моє серце закололо в грудях. Я відштовхнулася від землі і побігла сходами вниз. Позаду мене щось кричав той самий новий друг, з яким я не хотіла зараз бути, тому я його не слухала. Важке гупання серця заважало чути все навколо.

Я не взулася. Просто вибігла з будинку. До Нантейлів доберусь за п'ять хвилин, але якщо буду бігти, то побачу будинок вже за дві з половиною. І я побігла. Я не мала його залишати. Не мала. Цей день наш. Він мав бути нашим. Чому я ревнувала? Чому я так дурно вчинила?
Дощ періщив по асфальту. Ноги кололо від тупого болю. Треба було взутися. Я мала про це подумати, але якщо щось трапилось із Джеймсом... Не пробачу собі ніколи.

Мої сльози зливались із дощем. Я відновлювала дихання, щоб якнайшвидше добігти до їхнього будинку.

Чому мама плакала? Що ж це могло бути? Кожної секунди у вухах я чула слова: "Це наш день, наш день, наш."

Нарешті я побачила будинок Нантейлів. Ввела пін-код, який колись мені сказав Джеймс. Пальці тремтіли, тому я ледь попадала по буквах.
Наш день. Я зупинилася при вході на подвір'я, стримуючи глухий крик у горлі. На траві було дуже багато бордового кольору. Я прекрасно розуміла, що це кров, тому мене колихнуло від нудоти. Джеймс сидів на колінах біля калюж. Він увесь мокрий від дощу. Його руки в крові. Його футболка в крові. Він...у крові.