Породжені ненавистю/18+

Розділ 5

Кейт.

За тиждень до початку навчального року.

Я бігла так сильно, як ніколи. І це було справді швидше, ніж будь-коли. В глибині душі я знала, що йому мене догнати, як пальцем в повітрі крутнути, але все ж. Мене зупинило б тільки гілля дерев, яке вже тричі подряпало мою щоку.

Зупиняюсь я тільки тоді, коли до нашого табору залишається йти від сили тридцять секунд. Моє серце шалено б'ється. Внизу живота колить, бо я напилась тієї води.

Мені так шкода, що я не встигла набрати бутилку води до того часу, як він підловив мене. А ще я кинула ту пляшку там. За ніч я ще не раз захочу пити води. Покажіть мені хоча б одну людину в таборі, яка поділиться зі мною своєю дорогою водою. Зі мною поділяться середнім пальцем, і то, якщо повезе. Реніль може дати ковток, бо вона подруга. Дасть Ставрос.

До речі...

Ставрос.

Продовжую йти до табору, але там повна тиша. Немає гаркоту, проте мав би бути. Пройшло вже достатньо часу, щоб всі повернулись. Невже ніхто, окрім мене, тут не голодний? Доходжу до самого табору, озираюсь. Вогонь вже палає, а отже хтось тут точно є. На мої очі падають долоні. Я хочу закричати, але біля вуха роздається шепіт.

— Ти довго. Де вода?

Мене бере дрож від його тихого голосу. Ставрос притискається до мене своїм тілом, обпалюючи мене своїм теплом. Забирає руки, і я обертаюсь до нього обличчям. Посміхаюсь.

— Як твоя рана?

Він не розуміє, що я змінила тему. Торкається моєї щоки. Ніжно гладить.

— Завдяки тобі мені краще.

За що цей звір поранив його? Він же таке сонечко, це просто невимушено. Уявлення не маю, на що він здатний, якщо заради радості поранив людину, з якою навіть не знайомий.

— Добре, — відповідаю я. — Ще ніхто не повернувся?

— На даний момент табір наш, — хлопець дивиться по боках, ставлячи свої руки мені на талію.

Я захрипаю. Його дотики дуже приємні. Мені потрібно більше. Дозволяю йому повністю обхопити моє тіло. Притиснути до себе. Його губи падають на мої, і я завмираю. Другий хлопець, який мене цілує. Це не так, як було тоді, але це приємно. Ставрос піднімається вище, обводячи руки за мою спину. Поглиблює поцілунок. Я стискаю руками його плечі. Відповідаю на поцілунок. Якийсь час ми цілуємось, поки він не починає піднімати мене. Я відриваюсь від його губ.