Породжені ненавистю/18+

Розділ 25

Джеймс.

Пройшов довбаний тиждень моєї ізоляції. Ніхто не чіпає мене. Мені навіть не пишуть, бо всі знають, що мене не варто діставати, коли в мене такий стан.

Чому вона не сказала мені? Вона прекрасно знає, що для мене футбол означає все. Все, що в мене є. Все, що в мене залишилось після смерті матері.

Тієї ночі вона виглядала зляканою, але сильною. Тієї ночі вона не повинна була брати участь у цьому. А якщо вже це відбулось, то сказала б мені.

Я впевнений, що Сет також почувається як кусок гівна. А що Крістофер? Він буде шукати моменту, щоб помститись. Але зараз я не бажаю того ж. Моїм бажанням залишається провести цей день так само, як минулого року, два, три і чотири роки тому.

П'ять.

Шість.

Сім.

Вона не вибачилась. Вона не вибачилась за той день, а зробила ще гірше. Дивно, що я вже починав собі придумувати сценарій, що з часом вона попросить прощення і все зміниться в кращу сторону.

Я не м'який, нагадую собі. Я не повинен розкисати навіть зараз. Але це я й роблю. Я замикаюсь в собі, щоб повернутись сильнішим. Я повернусь, і тоді Страпон зі своїми поплічниками з'їдять лайно, яким почали кидатись у нас. Вони почали, ми закінчимо.

Рука досі пече від того, що я гамселив стіну. Не дивно, що прохожі думали, що я вийшов з психіатричної лікарні.

Єдиний день, коли я покажу свою слабкість. Насолоджуйтесь, виродки, бо коли я повернусь, то це буде моїм тріумфом.

Кейт не надіслала жодного повідомлення за цей час. Можливо, я забагато думаю про неї, але це єдине, куди повертаються мої думки. Вона єдина, хто тримає мене в цьому стані психопата. Вона завжди це робила, навіть не знаючи цього. Я жив заради того, щоб помститись їй. А тепер я живу для того, щоб почути її вибачення. Щоб побачити, як вона здається, як вона програє, падаючи до моїх ніг.

Вода з лимоном випилась занадто швидко. Я звик, що цього дня завжди йде дощ. Аж ніяк не тепле сонце з вітром. Мені прийшлось зняти піджак і залишитись в одній сорочці. Могила така, якою я її запам'ятав. Місце, про яке знає тільки моя родина. Місце, де я перероджуюсь.

Останні слова матері вирізьблені під її ім'ям та прізвищем. Запалюю свічку і опускаю голову, ховаючи її за руками.