Породжені ненавистю/18+

Розділ 8

Кейт.

До коледжу залишились кляті два дні. Я люблю вчитись. Люблю наших викладачів. Люблю проводити час із Реніль та навіть Юстером. Але точно не зараз.

Я всі ці дні ігнорую Реніль, бо мені нічого їй сказати. Це так соромно і страшно, що я ледь сама в це вірю. Псих писав мені ще декілька повідомлень, але я обмежила його акаунти, щоб не бачити їх. Він скинув мені фотографію. Ту саму фотографію, через яку я хочу поховати себе заживо. Я найбільше боюсь того, що хтось з коледжу побачить це фото. Побачить один — побачать всі. Це буде найбільший провал в моєму житті. Якщо таке станеться (а це вкрай можливо), то я тихо закриюсь в ванній і поріжу собі вени.

Найстрашніше те, що я не можу цим поділитися. Батьки мені однозначно не повірять, бо нахрін я комусь здалась. Вони думають, що навіть психічно хворі маніяки вибирають собі цікаву жертву, тому мені така пригода не світить. Краще б так і було. Насправді, я реально скучна. І для мене є нездоровим, що хтось справді зацікавився моїм психічним станом, щоб ще й погіршувати його.

Сьогодні, як і попередні дні, я мала сидіти вдома, розклавшись на ліжку, читаючи книжку. Але мій гороскоп зранку показав мені інше. "Забудь про свої страхи. Живи сьогоднішнім днем." І я вирішила. Звичайно, я не вирішила написати Реніль, але я подзвонила своїй викладачці з йоги. В неї сьогодні по плану групова йога, але я хочу доєднатися до них. Мені це однозначно піде на користь. Можливо, це навіть розслабить мене.

***

Ми закінчуємо доволі швидко. Я вдосталь відпочила за ці дві години йоги. Мене завжди найбільше тримала в хорошому стані поза лотоса. Я завмираю в ній, думаючи про щось хороше. Але саме зараз у мене немає нічого хорошого, про що я могла б думати. Мені однозначно краще, ніж вчора. Через це я прийду додому і напишу Реніль. Я впевнена, що це буде важка розмова, але вона також буде того варта. Знаю, що Реніль мене в будь-чому підтримає. Деколи в мені вирують відчуття, буцім-то це Реніль моя рідна кров. Вона замінює мені сестру, якої в мене навіть немає.

Зі своєї скрині я витягую телефон і чорний міні-ранець, в якому в мене завжди три речі: чорне вугілля, телефон, гроші. Мені здається, що це саме те, що має бути в сумці кожної людини.

Мені не потрібно довго гортати особисті повідомлення. Реніль надіслала їх мені близько ста за останні дві години. І так протягом цих днів. Ще дивно, що вона не ночує під дверима мого будинку. Мене також дивує, що батьки давно не впустили її в наш дім. Вони напевне думають, що я кудись поділась, бо зі своєї кімнати ні кроку.