Породжені ненавистю/18+

Розділ 15

Джеймс.

Вона дуже смілива. Зовсім не така, як колись. Або ж на неї так діє моя часта присутність. Я знав, що вона щось втне. Але йти на вечірку до наркоманів вже занадто. До того ж, я їй сказав бути тихою мишею. І вона не послухалась мене. Саме тому вона ковтає воду, відпливаючи назад. Люди, що стрибнули за нами в басейн одразу відпливають, аби дати нам вільний простір.

Тут дуже гучно, тож я підпливаю так, щоб тільки вона мала змогу мене чути. Кейт впирається спиною в бортик. На що ж вона очікувала? Я притискаюсь до неї.
-А я попереджав.
Всі вже зовсім не звертають на нас уваги, плескаючись в воді. Пари цілуються, а музика гучно б'є по перепонках.
-Ти просто хворий. Навіщо ти кинув мене в басейн?!
Вона кричить, ніби це щось поміняє.
-Ти мене чуєш?! Не смій щось мені казати, коли продовжуєш робити мені зле!
-Я не роблю тобі зле. Просто хочу, щоб ти була слухняною.
-Ти обдовбаний? -Кейт істерично хихоче.
Я задоволено посміхаюсь. Мені подобається як звучать такі слова з її вуст. Це солодше за милі слова, якими називають одне одного солодкі парочки. Від цього хочеться блювати. Вони огидні.
Я притискаюсь до неї максимально близько, поки вона пробує відштовхнути мене, брюкаючись ногами.
-Не вийде. Ти ж знаєш, що я сильніший.
-Я буду кричати!
-Давай. Подивимось, як з тихої миші ти станеш обговоренням осені.
Вона одразу замовкає, припнувши язика. Але її обличчя стає все суворішим. Вона дуже сильно хоче мене вбити.
-Чому ти саме зараз в масці?
-Ти хочеш про це поговорити?
-Ні, просто відчепись.
Здається, що вона зараз почне плакати. Але вона добре тримається.
-Ти вже дістав. Тебе самого не задовбує це? Як ти можеш весь час мені набридати?
-Я не набрид тобі. Це ти себе так налаштовуєш, бо ненавидиш свою жагу до мене.
-Яка жага?!
-Не підвищуй голос, бо я виведу тебе на люд.
Я не виведу її на люд, бо вона вся мокра. Не хочу, щоб хтось витріщався на неї так.
-Вилазь із басейну і йди в будинок.
-Ти смішний? Нікуди я не піду.
-Підеш. В мене є всі твої фотографії. Ти часто про це забуваєш. Добре що є я, щоб тобі нагадувати про це.
Її ніздрі роздуваються, вона майже плюється в мене.
-Іди нахуй! -каже мені в обличчя і розвертаючись підтягується, щоб вилізти з басейну.
Я плескаю її по задниці, бо так хочу.
І я не розрахував того, що вона повернута до мене спиною, та ще й знаходиться вище мене на декілька дюймів.
Дідько...
Кейт випускає назад свою ногу прямо мені в губу.
Кросівок твердий, тож вона вдало копає мене. І моя губа розсікається. Кров капає на мою білу футболку і розпливається в басейні. Кейт розвертається до мене обличчям, піднімаючись на ноги.
Вона пробує не посміхнутись, але я добре бачу її усмішку.
Дурепа.

Чекаю якийсь час, доки вона не зникне з поля зору. Тоді вилізаю з басейну і повертаюсь до людей, які хлюпаються в воді.
-Менше шуму. -кажу так, щоб вони мене почули.
І вони всі чують. Мало хто розуміє хто саме під цією маскою.
Коли ми йдемо в люди на схожі події, то на нас майже завжди маски.
Тільки тоді, коли ми в нашій хижині, нам не потрібно натягувати на себе цей цирк. Там всі свої, тож немає від кого ховати свою істинну подобу.

Кейт сидить в кімнаті. В єдиній кімнаті, де немає ліжка. Я розумію чому вона вибрала саме це місце.
-Якщо я захочу тебе трахнути, то я можу зробити це навіть на столі. Не обов'язково, щоб було ліжко. -сухо кажу, заходячи в тихе приміщення.
Вона обертається на мій голос не так різко, як раніше.
Це сильно помітно.
Але вона хвилюється за мою губу. Не тому, що їй шкода мене, а тому, що вона знає що я можу із нею за це зробити.
-Розіб'єш собі губу так само, чи це повинен зробити я?
-Що? -тихо відповідає Кейт.
Тихіше, ніж очікувалось.
-Око за око. Губа за губу.
-Не вірю, що не помітила в дитинстві твою сирість.
-Помітила. -заспокійливо відповідаю. -Тобі просто це подобалось.
Вона не може нічого сказати на це.
Я вишкірююсь.
-То що?
-Що?
-Губу мені тобі самому розбити?
Вона злякано відступає до вікна. Їй справді страшно.
Вона вірить в те, що я можу її вдарити. Це добре...
В кімнаті темно, одне тільки світло з вікна дає мені побачити простір.
-Не бий мене. Якщо ти це зробиш, то я почну ненавидіти тебе ще більше, ніж раніше.
Вона це каже, а на її очах з'являються сльози. Її голос тремтить. Вона тремтить.
Я хочу посміхнутись на цю її поведінку, але посмішка з мене не виходить. Бляха муха.
І розумію, що вона і без цього мене ненавидить. І я хочу, щоб вона ненавиділа мене так само, як я її. Але мені не подобається, що вона може плакати через те, що боїться отримати від мене тілесних ушкоджень. Це ж дурня. Я ніколи не б'ю дівчат. Тільки для задоволення. Але це виключення.
Я швидким кроком підходжу до неї, щоб вона більше не змогла втекти.
-Оскільки я вже поганий, то ми можемо піти далі.
-Ні, будь ласка...
Вона вперше просить мене таким ніжним і тихим голосом.
Це викликає з мене якихось демонів, які весь час в мені, доки я не опиняюсь в хижині.
-Я не збираюсь бити тебе. Просто дам тобі урок на майбутнє. Вона витріщається на мене з округленими очима. І я дію.
Стискаю її за лікоть і впиваюсь губами в її губи.

Кейт вклякає на місці, іншою рукою відштовхуючи мене від себе. І я кусаю її за губу, щоб віддати їй данину.
Губа за губу.
Вона пищить мені в рот, а її кров проникає на мій язик, перемішуючись із моєю.
Вона має дуже солодкий смак. Я міг тільки уявляти, якою вона є на смак.
І на жаль.
Мені це сподобалось.