Я не був народжений щасливчиком

Розділ 73. Спустіло пекло, всі чорти отут

Є Дзецін хотів зберегти свою загадковість і холодність. Зрештою, сильна людина не ставитиме питання іншим просто так і не виявлятиме до них цікавості.

Але він не міг стриматися і, тримаючи верхню частину тіла нерухомо, він запитав удавано нудьгуючим і байдужим тоном: «Що ти зараз відчуваєш?»

Сяо Лі, який саме перевіряв, наскільки намокло дерево, раптом отримав запитання від Є Дзеціна. Він відповів, не повертаючи голови: «Відчуваю?»

«Просто... тобі страшно?»

Сяо Лі похитав головою. Він витягнув скальпель, відрізав від дерев'яної перегородки невеликий шматочок дерева, взяв його в руки та зігнув – дерев'яна тріска сильно зігнулась та почала видавати сильний запах гнилі.

«Тобі досі здається це захопливим?» — спитав Є Дзецін, тримаючи руки в кишенях і вдаючи, що не звертає уваги, хоча його слова зовсім не відповідали його поведінці.

Сяо Лі чесно зізнався в цьому: «Трохи».

«Гей, ти справді це визнав. Скажи чесно, що з тобою не так? Звідки ця схвильованість?» — Є Дзецін вийшов з ролі, але одразу помітивши, що говорить надто голосно, кашлянув і знову стишив голос, повертаючись до образу спокійного сильного чоловіка: «Кхм, я маю на увазі, нема тут від чого бути схвильованим».

Сяо Лі неквапливо йшов позаду. Він відкинув шматок дерева, що тримав у руці, та провів пальцем по дерев'яній дошці, залишаючи довгий слід.

У повітрі стояв неприємний запах – запах чогось гнилого, що довгий час пролежало у воді.

«До речі, я до цього підходив до твоєї кімнати, щоб тебе знайти, але звідти не було чути ні звуку. Це ти зробив?» — недовго помовчавши, Є Дзецін раптом згадав цю справу.

Сяо Лі про це не знав, але міг здогадатися, хто це зробив, тож лише безтурботно кивнув, висловлюючи мовчазну згоду.

«...Як ти це зробив?» — прошепотів Є Дзецін.

Як зробив? Це треба у маленької жовтої книжечки спитати.

Сяо Лі глянув на нього, не відповідаючи.

Є Дзецін просто спробував запитати. Якщо це стосується якогось особливого реквізиту, мало б хто захотів вести про це розмову. Побачивши, що Сяо Лі не відповідає, він більше не ставив жодних запитань.