Я не був народжений щасливчиком

Розділ 74. Ти навіть не заслуговуєш стати запасом провізії

Сяо Лі тримав в оберемку купу білих кісток. Виокремивши одну, він почав пильно її оглядати.

Він йшов по центру. Інші ж реінкарнатори збилися трохи осторонь, та через те, що коридор був завузьким, а самі вони не наважувались відокремитись чи відстати, вони йшли поряд, але майже боком.

Є Дзецін був відносно найближче до Сяо Лі. Він неодноразово озирався на кістки скелета, що лежали позаду, хотів щось сказати, але зупинявся. Він знову подивився на Сяо Лі та спитав, вагаючись: «Ти... ти плануєш весь час нести це із собою?»

Є Дзецін не був наївним. У копіях світу, які він пережив, багато людей підставляли один одного заради виживання. Траплялися й такі, що несли частини тіл загиблих товаришів, аби вижити. Однак ці люди були або нервовими, або божевільними, або спокійними. Мало б хто вивчав кінцівки з таким інтересом та зосередженістю.

Сяо Лі придивився до кісток у своїх руках – незрозуміло, чи то через надприродні сили, але вони відрізнялися від висохлих за тривалий час людських кісток. Ці були блискучими та міцними.

Прислухавшись до слів Є Дзеціна, він на мить замислився: «Можна й не нести, подивимось, чи піде воно за нами».

Сяо Лі кинув кістку собі під ноги, після чого обернувся і двічі постукав по стіні. Його очі яскраво блищали, і складалося враження, ніби він хотів побачити, як скелетний привид силою волі змусить себе переповзти крізь корабель.

Є Дзецін: «......»

Ти думаєш, що скелет-привид – це собака, яка прибіжить за кісткою? Може, ще гукнеш: «Скелете, стояти!»?

Були якісь ледве помітні рухи з місця, де лежав привидний скелет, неначе він справді намагався дістатись до власної кістки, але не було жодних ознак самого привида.

Проходячи певну відстань, Сяо Лі кожного разу кидав по кістці, ніби прокладав шлях. Коли в його руці залишилась остання, раптом затремтів весь корабель-привид.

Здавалося, ніби він об щось вдарився, після чого корпус нахилився на один бік, супроводжуючись неперервною вібрацією.

Цей рух——

Ці Сяосяо змінилася в обличчі: «Щось зійшло на борт!»

Вона відразу глянула на Є Дзеціна, і той, не чекаючи її запитання, вже відповів: «Присутня дуже слабка примарна енергія, така слабка, що я ледве її відчуваю. Проте їх там дуже багато, і помітні вони лише коли збираються разом».