Я не був народжений щасливчиком

Розділ 87. Є що сказати, але не посмію!

Лво Дянь раптово опинилася у лікарні Феньхва, і поряд стояла ціла юрба моторошних привидів різноманітних форм. Лідерка команди реінкарнаторів, яка стверджувала, що бачила і бурі, і грози, перевела погляд з жінки із розірваним ротом на дівчину з хвостиком, і далі на привида з крапельницею, вкритого по всьому тілу слідами від голок...

Пацієнти-привиди лікарні Феньхва блокували двері до кімнати на тлі тьямно освітленого коридору.

Лво Дянь замовкла.

Вона вже почала підозрювати, чи не спить досі, якщо примудрилася потрапити прямісінько до лігва привидів. Лво Дянь, скуто повернувши голову, запитала в Сяо Лі: «Це... де ми?»

Сяо Лі ностальгійно заговорив: «У копії світу, яку я раніше пережив, мені відкрилась функція "Місце пам'яті". З нею я можу повернутися сюди на десять хвилин».

«А біля дверей...»

«Старі друзі».

Привиди лікарні Феньхва: «...»

——Хто тут твої старі друзі?

Сяо Лі, побачивши, що жінка з розірваним ротом та інші привиди не рухаються, легким тоном сказав: «Зробіть мені послугу, і наступного разу я пригощу вас морепродуктами».

Жінка з розірваним ротом зняла шарф, показавши свій страшний рот: «Як його очистити?»

Сяо Лі: «А як вам зручно? Усе підійде».

Будинок із привидами, здавалося, зрозумів, про що вони говорять. Примарні очі почали кліпати ще швидше.

Сяо Лі з жалем подивився на них: «Ще більше схожі на оленятка, такі боязкі».

Лво Дянь хотіла щось сказати, але зупинилася.

Вона дивним поглядом оглядала Сяо Лі, розуміючи з його епітетів, що він щиро вважає ці щільно насаджені огидні примарні очі дуже милими...

Першим рушив привид з крапельницею. Правою рукою він все ще тримався за свій штатив, коли кінчиками пальців, усіяних отворами, він взяв голку від крапельниці і встромив у найближче до дверей примарне око.

Привид явно мав сильне бажання вижити, тож різко заплющив око, змусивши голку привида зупинитися перед його повікою. Водночас інші очі в кімнаті почали шалено моргати.

Якби у цей момент тут був Є Дзецін, він би відчув, що думки примарних очей заполонив лише один вислів: mmp*!