Я не був народжений щасливчиком

Розділ 64. Маленька жовта книжечка: Намагаюсь розвивати...

Розділ 64. Маленька жовта книжечка: Намагаюсь розвивати playing*

*у перекл. гру

«Але шкода, що мені не вдалося побачити обличчя лікаря Фана», — сказав Сяо Лі з деяким жалем.

Він міг судити про настрій співрозмовника лише по голосу. Здавалося, Фан Ці не досяг точки цілковитого дискомфорту. Це трохи розчаровувало.

Голос Фан Ці більше не був слабким. Почувши глузливі слова Сяо Лі, він пирхнув: «Якщо так хочеш побачити мій вираз обличчя, можеш зайти прямо сюди».

Сяо Лі поклав руку на міцні двері й штовхнув їх. Він виявив, що справді може їх відчинити, тож приклав більше зусиль для цього.

Кімната за дверима не була моргом, як до цього думали реінкарнатори. Це була переобладнана операційна.

Велика, добре обладнана операційна.

На операційному столі стояла миска зі свіжою кров'ю та плоттю, з якої стирчав скальпель.

Фан Ці стояв біля операційного столу. А точніше, це був фантом, який був схожий на людину із запису камери та спогадів. На вигляд – звичайний молодий чоловік, якщо не враховувати розрізане на шматки і зшите докупи обличчя із явними слідами швів.

Поділ білого халату Фан Ці був покритий незліченними відбитками рук, а на обличчя виднівся похмурий вираз.

Сяо Лі стояв біля дверей, погладжуючи свій халат, але не заходив. Він просто дружелюбно привітався із Фан Ці: «Лікарю Фан, добре виглядаєте».

Його слова прозвучали так саркастично, що обличчя Фан Ці спохмурніло ще більше: «Хіба ти не хотів побачити мій вираз? То підійди ближче і поглянь».

Сяо Лі сказав йому: «Виходь».

Фан Ці: «Заходь».

Решта групи: «...»

Пальці ніг Сяо Лі вперлися у двері. Він глянув на межі дверної рами біля своїх ніг і сказав: «Дозволь мені вгадати, зона твоєї діяльності зараз обмежена цією кімнатою. Як тільки я зайду, ти зможеш мене вбити».

Фан Ці дістав свій скальпель із миски крові з плоттю, взяв марлю й почав нею витирати інструмент. Він продовжував тримати його навіть після того, як витер дочиста: «Про що ще здогадуєшся?»

У його діях була відверта погроза, на яку Сяо Лі лише усміхнувся, продовжуючи: «Ти дуже добре вмієш вигадувати історії. Пропоную тобі кинути медицину та зайнятися літературою».