Я не був народжений щасливчиком

Розділ 67. Європейський імператор трагічно зазнав крадіжки удачі

Вечір. По морю плив круїзний корабель, перед яким відкривався безкрайній горизонт.

Зараз була 8 година вечора. Носова палуба була порожня, що можна назвати рідкістю – раніше там завжди стояло багато людей, яким звідти подобалось роздивлятись море.

Все це тому, що сьогодні була перша ніч для пасажирів на борту лайнера. На цих гостей всередині "Східної Русалки" очікує більш грандіозна вечірка з танцями.

У центрі танцювального залу стояла величезна обертова платформа. Над головами присутніх сяяли різнокольорові неонові вогні, а на самій платформі було встановлено вісім пілонів, прикрашених пір'ям, повітряними кульками та іншими декоративними елементами.

Навколо платформи були розставлені столи із кріслами. На кожному столику стояла пляшка безкоштовного червоного вина та листівка, складена у формі лебедя.

Коли Сяо Лі вийшов зі своєї кімнати, вечірка вже почалась. Неонові вогні змінювали кольори під динамічну музику, від чого у нього на мить запаморочилося в голові.

Танцівниці в обтягуючих міні-спідницях танцювали під музику на сцені, опираючись на пілони.

Час від часу лопалося кілька повітряних кульок, нагріваючи атмосферу.

Деякі хлопці в залі, включно із Джу Джу та іншими чоловіками, що входили до групи персонажів сюжету, дивилися на сцену із широко розплющеними очима. Погляд Джу Джу був просто прикутий до стегон і грудей танцівниць, коли він їм свистів і схвильовано плескав у долоні.

Сяо Лі, який стояв біля дверей, озирнувся навколо і випадково зустрівся поглядом із Є Дзеціном, який від дверей також був недалеко.

Є Дзецін сидів сам за столом. Він гордо підняв келих і жестом підкликав Сяо Лі до себе.

Сяо Лі на мить завагався, перш ніж піти в напрямку Є Дзеціна. Але поряд з ним він не сів, натомість ж обрав інший вільний стіл, який був поруч із місцем Є Дзеціна.

Є Дзецін глянув у його бік. Юнак звик бути у центрі уваги, де б він не знаходився. Його природне відчуття привидів робило його роль у світі копій незамінною, через що всім хотілося обійняти його за стегна. Зараз Сяо Лі не мав такого наміру, що його трохи здивувало.

Однак цей Сяо Лі не був таким простим, яким здавався.

Є Дзецін подумав, що раніше трохи відчув примарної енергії у резиденції Сяо, але ця енергія то з'являлась, то зникала. Мабуть, це була аура, залишена майстром із сім'ї Сяо, який свідомо захищав цього Сяо Лі? Чи міг Сяо Лі бути учнем майстра?