Випічка пахла надто добре, запах дурманив голову. Ця пекарня може звести з розуму! Вперше в житті відчував себе солідарним із Ріхтером, який ніяк не міг визначитися, які печива купити. Особисто я хотів усе і він, мабуть, теж.
— Ми обираємо печиво хвилин тридцять, — скептично зауважив Брендан. — Це так важливо?
— Може, вони вибирають під настрій? — байдуже припустив Кристьян. — Або під колір туфель.
— Хто взагалі обирає печиво під туфлі?
— Це єдиний логічний варіант, чому ми тут стирчимо.
— Та годі вже! — гаркнув я на них. — Якщо потрібно вибирати ще тридцять хвилин, то ми вибиратимемо ще тридцять хвилин!
— Може, візьмеш все поспіль?
— Так! — замість мене відповів Ріхтер. — Бо я не можу визначитися!
Я також не можу. Хочу все і відразу, але я ж знаю, що з такими темпами я погладшаю набагато швидше! Я зовсім не хочу нічого такого! Але хочу солодощі! Що за маячня в моїй голові?
— Ви ще тут? — Сесілій здивовано вигнув брову. — Я думав, що ви вже давно пішли!
Сесилій — омега низького зросту, тому здається трохи повненьким, але саме тому й привабливим (одна з причин, чому тато його не любить — то це зовнішність). Серйозно, великі медові очі, пухкі губи, шоколадного кольору волосся, ще й у поєднанні з приємним голосом... Він не схожий на лиходія, але, технічно, є ним побічно.
— Як багато в цих печивах цукру?.. — спитав я, показуючи на вітрини з різнобарвною випічкою.
— Не більше, ніж потрібно, — схрестив руки на грудях Сесілій. — Тільки не кажи, що ти думаєш про фігуру!
— Так ось у чому річ! — розвеселився Кристьян, а я хотів крізь землю провалитися. — Не бійся, навіть якщо ти раптом погладшаєш, ти все одно будеш усіма любимий!
— Ні! Не в цьому річ! — відмахнувся я, але навряд чи мені хоч хтось повірив. — Я просто турбуюсь про здоров'я!
— Що? — Сесілій легко знизав плечима, м'яко посміхаючись: — Але, Меле, ти не ласунка, а тому не варто так боятися. Якщо дитина хоче солодке, значить, зроби так, як вона бажає.
А потім потовщ завчасно! Це нестерпно. Зате Ріхтер був радий і відчував, що ми скупимо всі ці солодощі... Гаразд.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Остання казка
FantasyПригоди Мелорі Ліндгрена, зберігача казкових істот, продовжуються. Загроза не зникла, а лише причаїлася. І доки вона відсиджується, у Гріммвілі виникають нові проблеми. І хто як не Мелорі має їх вирішувати? ПЕРША ЧАСТИНА https://www.wattpad.com/stor...
