Остання казка

Глава 31

— Схоже, ми тоді пропустили найцікавіше, — Суміре, обіймаючи Нєжа за руку, насупився. — Мелорі, наш хороший хлопчик, надавав хулігану, а я все прошляпив... Знаю, минуло чимало часу, але мені все ще не віриться.

Я лише посміхнувся. А потім, придивившись на закохану парочку, не зміг утриматись:

— Цікаво, друзі, а коли ви встигли?

— Ти про що?

— Цікаво так само, хто з нас двох, Суміре, погладшає першим?.. — змовно хихотів над шокованими Суміре та Нєжем, я продовжив: — Серйозно, ви коли встигли?..

Нєж швидко здогадався суть моїх підколів, повільно посміхнувся, і з захопленням уп'явшись на заціпенілого молодшого чоловіка:

— Третя дитина?

— Так, — закивав поважно я. — Судячи з енергії — чарівник. Серйозно, я б не відчув вагітність, якби дитина не була чарівником.

Суміре спочатку зніяковів, але потім вже посміхнувся саме Нєжу, мовчки сяючий від щастя:

— Гаразд, так і бути, я дозволю тобі радіти...

— Третя дитина! — Нєж уклав його в міцні теплі обійми.

Я продовжував усміхатися, одночасно згоряючи від цікавості — то коли вони встигли? Очевидно, поки що перебували в іншому світі. І щось мені підказує, що ініціатором був саме Суміре. І це мило... Тому що він погладшає швидше за мене! Гаразд, жартую. Звичайно я за них щасливий.

Повернувшись до вікна, я оцінив те, що видно з мерії. Мій Гріммвіль. Саме моє місто без ілюзій. Зима повільно вступала у свої права: похмуре небо, жовте листя, сильний вітер...

Коли ілюзія спала, а це було приблизно кілька місяців тому, то й усі руйнування, що були нанесені в ній, випарувалися. Світ Марітела зник у небуття. Так само, як і будь-яка ілюзія виявляється пустушкою, про яку всі забувають у результаті. Його старання були марними, якщо так подумати. Мені навіть шкода його.

Так, дуже шкода, що деякі лиходії залишаються саме лиходіями. Але таке життя. Якби я сказав комусь, що мені певною мірою шкода Марітела, то мене вважали б божевільним... Мабуть. Багато хто не хоче його згадувати зовсім, а я тут розмірковую про його нелегку долю. Як би там не було, Марітел залишився у минулому. Хоча й не повністю, бо я досі не можу його забути.