Остання казка

Глава 9

— Тату, мені потрібний дозвіл на вбивство людини. Терміново!

Ріхтер приголомшив мене проханням, я навіть трохи документи з рук не випустив, дивлячись у його серйозні очі.

— Мені варто хвилюватися?.. — про всяк випадок спитав я.

— Адже Четель потоваришував зі своїм женихом, так? Я підслухав вашу розмову з Хель. Знаю, що так не можна, але я випадково опинився за дверима і випадково не зміг піти.

О ні... Мені подобається завзятість Ріхтера з приводу Четель, але я не хотів би, щоб він знав усі подробиці...

— Гаразд, а що тобі дасть ліцензія на вбивство?

— Точно ліцензія! Ось як воно називається! З її допомогою я позбавлюся суперника! — радісно оголосив той. — Дай мені ліцензію! Ти ж можеш! Ти все можеш!

— Ріх, вбивство — не вихід.

— Тоді заборони Четель спілкуватися з тим альфою!

— Ріх...

— Ну, будь ласка! — Ріхтер застрибнув на стілець, що навпроти робочого столу, і мені здалося, що він збирався залізти і на стільницю. — Будь ласка! Ти тут найголовніший!

Якщо я завжди потуратиму його примхам, то в результаті зроблю те, чого побоюється Брендан — виховаю татового синочка.

— Ні, Ріхтере, — відрізав я, хоч було складно. — Ти не мусиш втручатися у справи деяких людей. І... Так, я тебе розумію. Розумію те почуття, коли закипаєш усередині від бажання все зробити по-своєму, адже вважаєш, що всім так стане краще, але ні. Так робити не можна.

— Але... — Ріхтер стулився і відкинувся на спинку стільця. — Але як же? Що робити?

— Ти ще малий, щоб так нахабно претендувати на Четель. І він не бачить у тобі когось, окрім маленького альфи, розумієш? Поки ти малий, то маєш розуміти ще й те, що Четель має право дружити з ким захоче. Або виходити заміж. А ти не в змозі цьому протистояти.

— Але... я кохаю його... — він жалібно подивився на мене.

— Справді кохаєш?

— Так, щиро.

— Тоді ти маєш це довести. Кохання — це жертви в якомусь сенсі. Якщо ти любиш Четель дійсно, то маєш набратися терпіння. Не заважати, не кричати, а просто чекати того моменту, коли в тебе буде право заявляти про себе.