Остання казка

Глава 15

— Вже четвертий тиждень вагітності, — лікар подивився на мене, чекаючи на реакцію. — І Вам не хотілося зробити УЗД раніше?

— Але там ще толком немає дитини, — відповів я на своє виправдання. — Найголовніше — стежити, щоб усе було нормально. Я розумію, що з моїм способом життя, коли треба весь час мотатися сюди-туди, дуже ризиковано пускати все на самоплив.

— Так, Вам би менше напружуватися, — серйозно відповів лікар. — Я розумію, що у вас багато роботи, проте не забувайте, що ваша вагітність відрізняється від звичайної. Ваше тіло зазнало зміни, і...

— Так, я знаю, що завагітнів тоді, коли тіло не встигло звикнути до нового вигляду, — поспішно перебив я, щоб не вислуховувати знайомі лекції. — Я розумію, не треба пояснювати сто разів. Але покинути свої справи я теж не можу, тільки не зараз.

— Справа Ваша, — він знизав плечима і з якимось дуже легким невдоволенням продовжив: — Поки що немає ніяких тривожних дзвіночків, але Ви помітили, що виглядаєте втомленим? Якщо не давати собі відпочинку, то наступного місяця мені доведеться прописати Вам не лише таблетки, але ще й еліксири найвищої якості.

Пролунало як загроза. Але я частково розумію чому. Може, я просто не висипаюся? У Ріхтера скоро почнеться школа і треба буде прокидатися раніше, щоб проводити його, а потім одразу ж їхати на роботу... Мені подобається жити за складеним графіком і навряд чи я захочу його міняти.

Коли я вийшов надвір, то на мене вже чекав Кристьян. Він спирався спиною об машину і, варто було мені підійти, нахабно посміхнувся.

— Тебе можна лаяти?

— Ні, — я не признався, що отримав попередження. — Невже ти припускаєш, що я можу зробити щось не так добре, як треба?

— Мені дуже хотілося б хоч за щось тебе відчитати.

Кристьян ласкаво обійняв мене, потім несподівано поцілував у губи (хоч і легко, але я все одно залишився в сум'ятті), і стало ясно, що у Гамела гарний настрій. Мені приємно, просто хто б міг подумати, що після зустрічі з батьками він стане таким грайливим. Так, він відвідав Реджинальда, поки я сидів у лікаря.

— Я можу подумати, що ти насолоджуєшся... — мені чомусь було весело від цієї думки. Не вилазячи з теплих обіймів, я й продовжив: — Наговорив поганого своїм батькам? Якщо Редж на тебе поскаржиться, то тобі краще насолоджуватися краще.