Три правила ночі

Розділ 1

Еллі

-Тебе підвезти? - питає Френк, підбираючи склянки з останнього столика.

На годиннику тільки шоста вечора, однак щойно останній клієнт вийшов за двері, залишивши клуб у пустій тиші. Сьогодні четвер, тому чекати на нових відвідувачів немає сенсу.

-Я ще побуду. Потрібно вибрати пісні на завтра. Не хочу все робити в останній момент, - кажу я, приховуючи обличчя.

Френк занадто добре знає мене, тому одразу все розуміє:

- Колін знов у відключці? - йому все відомо , тому не чекаючи на мою відповідь, він продовжує. - Еллі, ти мені як рідна донька. Прошу, тікай звідти. Там життя не буде.

Я похмуро посміхаюся і мовчки дивлюся в порожню залу. Френк чи не єдиний, хто знає, що у мене відбувається в житті. Однак навіть йому я не можу розповісти всієї правди.

-Знаєш, мало хто шукає на квартиру дівчину, яка заледве може оплатити оренду подушки. Та ще й Еліот. Якби не він, я б навряд чи витримала все.

Френк сідає за закритий рояль і ховає обличчя зморшкуватими руками. Крізь тонку шкіру проступають вузлуваті блакитні жилки. Раніше я не бачила їх, я взагалі багато чого не вміла бачити, була занадто юною. Тепер же, коли майже двадцять чотири години на добу, я проводжу з Френком, усвідомлюю наскільки багато він зробив для мене, мами і Еліота.

- Боже, якби ж я міг якось вам допомогти. Знаєш, думаю тобі час шукати нову роботу. Еллі, ти надзвичайно талановита дівчина. Якби не твій голос, мій клуб вже давним-давно б збанкрутував, - після декількох секунд тиші, його вираз обличчя змінюється, наче він щойно виграв джекпот. - Як же я міг забути, один зі слухачів, якийсь студент, звернувся до мене сьогодні. Просить, щоб ти сьогодні виступила на якомусь заході. От дурна голова, він навіть листівку дав, а я все забував віддати її. Еллі, можливо це твій шанс.

Френк простягає одну із листівок якогось університетського балу й очікувально поглядає на мене. Звівши одну брову, чекаю коли ж він зізнається, що сам є винуватцем мого запрошення. В такі клуби як наш, студенти вже років двадцять не відвідують, та й заходи в такому університеті як цей, плануються не менш як за півроку.

-Тобто сам підійшов і попрохав тебе передати ?

-Присягаюся, я не маю до цього ніякого відношення. Можливо в них музикант захворів, або що, - каже Френк, піднявши обидві руки в гору, на знак щирості.