Три правила ночі

Розділ 26

Джеймс

Дівчина вказує дорогу і я приблизно знаю що це за квартал. Там переважно вештаються дрібні злодюжки і наркомани. А ще є кілька непоганих казино, які влучно маскуються під бари і погані хостели.

Вона тремтить. Для того, щоб відчути, мені навіть не потрібно дивитися на неї (хоча й дуже хочеться). Щоб приховати це бодай трохи, вона перехрещує руки і міцно притискає їх до грудей.

Сідаючи в машину, я помітив дивно окреслені лінії під її плащем. Трохи нижче талії, немов спеціальна кишенька для зброї. Не надто розумно, беручи до уваги незручність положення.

Типова помилка дилетантів.

– Увімкни музику, – раптом звертається вона до мене.

Це вперше за весь час в авто, коли вона звернулася до мене, не беручи до уваги адресу прибуття. Мені не хочеться зараз зайвих звуків. Подобається просто мовчати разом. Всупереч тому скільки всього мені потрібно у неї розпитати. Всупереч усій образі, яку я не неї тримаю.

Вона зрадила мене. Ненавмисне – випадково. Але зрадила.

Але як тільки наші погляди зустрічаються у тьмяному світлі автомобільних фар, я знову ковтаю всі слова.

– Будь ласка, – додає вона і до мене не одразу доходить, що це прохання стосується музики.

Одним натисканням кнопки, вмикається радіостанція, яку я найчастіше слухаю, здебільшого через те, що там майже немає сучасних пісень.

Стара музика, загубленість в собі, віскі – ось мої три кити.

– Це хороша пісня. Залиш, – просить вона, хоча я зовсім не збирався перемикати.

З перших нот впізнаю "The man who sold the world" у виконанні "Нірвани". Ця версія мені завжди подобалася більше ніж оригінал Боуї.

Дівчина пошепки підспівує слова. Так тихо, що мені хочеться приглушити звук радіо, щоб чути тільки її. Слово за словом вона нашіптує тужливі рядки, які у її виконанні звучать ще більш драматично.

Через кілька хвилин, вона сама зненацька вимикає радіо.

– Джеймсе, – промовляє Еллі, видихаючи важке повітря. – Мені справді шкода. Понад усе на світі, мені не хотілося кривдити тебе.

Я чудово знаю про що вона, однак так і не можу підібрати потрібних слів, щоб відповісти. Як останній дурень просто киваю головою.