Три правила ночі

Розділ 37

Джеймс

Якомога швидше я намагаюся втекти з номера Еллі. Бовдур! Чому просто не залишив записку, повідомлення, посланця, кінець- кінцем? Я не хотів її бачити. Справді не хотів. Щоразу, коли Еллі поруч мені хочеться кричати від того, що вона заборонена для мене. Табу. Вето. Жива табличка з попередженням DANGER! Саме тому мене так сильно тягне до неї.

Я минаю два поверхи для того, щоб дістатися на дах готелю. Взимку він зачинений, однак я знаю тут кожен закуток і те, що люк відчиниться, якщо застосувати достатню кількість сили... Або ж просто ключі, які тітка ховає під вогнегасником.

Я обережно підіймаюся на гору. Якась мить і свіже морозяне повітря обпікає мене бурхливим потоком вітру. Лише мить і все знову добре. Звідси відкривається неймовірний краєвид на засніжений Світ навколо. Я бачу крихітну постать Марка внизу, який з усіх сил намагається проїхати кілька метрів на лижах. Коло нього вже зібрався невеличкий натовп туристів, які впізнали у відважному спортсмені хлопця з постерів своїх дочок- підлітків.

Трохи нижче я помічаю знайому рожеву куртку, куплену спеціально для гірськолижного курорту. Наталі їхала з цілком конкретною метою: навчитися кататися на лижах і більше нічого.

Більше нічого...

Саме ці слова завершили нашу розмову вчора. Саме вони стали поштовхом для неї рухатися далі.

Вона до біса розумна, а мову рухів читає не гірше за мене. Тільки от я їй програю у гостроті зору. Особливо тоді, коли справа стосується мене самого.

Ще у кабінці літака Наталі прошепотіла мені:

- Кажеш, просто дівчина брата? Не обманюй себе, Джеймсе.

Вона правдиво відіграла роль моєї дівчини перед батьками, зачаровано розповідала про наше знайомство, голосно хихотіла при будь-якій нагоді. Наталі навіть потурбувалася про те, щоб не сподобатись моїй мамі, щоб потім не було питань: "Чому ви розійшлися?"

Я не до кінця розумів що коїться до моменту, поки ми не опинилися в номері наодинці.

- Все просто, Джеймсе. Мені набридло прикидатися, що я в захваті від того, як ти граєшся зі мною, - мовила дівчина, скидаючи туфлі. - Я не з тих дівчат, які сліпо вірять, що хлопець покохає їх колись. Нам було добре разом, я хотіла турбуватися про тебе і щосекунди бути поруч. Думала - кохання. Може так воно і є, але мені доведеться зробити на один крок менше, ніж тобі, щоб ми назавжди розійшлися.