Три правила ночі

Розділ 17

  Джеймс

Я не одразу потрапляю ключем у замкову шпарину своєї квартири. Доводиться кілька разів присідати на рівень ручки, щоб нарешті побачити ціль. Мої руки тремтять. Можливо від втоми, а може й від дратування, яке я вперто приховую навіть від себе.

Безглуздо було думати, що вона залишиться. Сам же запропонував провести разом одну ніч.

Однак дивне відчуття порожнечі не дає спокою. Зараз мені потрібен холодний душ і якомога більше алкоголю, однак другу частину свого плану я відкладу на вечір.

Нарешті мені вдається потрапити в середину квартири. Безлад, який я залишив ще з вечора кудись зник і все приміщення зараз схоже на подобу квартири старого професора філософії, який ретельно слідкує за гармонією і зовні й в середині. Не важко здогадатися, що заходила Птаха – жінка, яка піклувалася про мене і Марка ще з пелюшок. Тепле печиво на столі й книжки розкладені в алфавітному порядку, підтверджують мої здогадки.

Важко падаю на ліжко, не знімаючи одягу, і черговий раз обіцяю собі заїхати до них наступного тижня, а можливо й завтра. Все залежить від того, де я прокинусь наступного ранку.

Знову і знову повторюю слова, які вона залишила, немов це щось змінить в моїй пам'яті чи голові:

— Нехай ця ніч залишиться тільки між нами... Спасибі тобі... Прощавай, прекрасний незнайомцю...

"Прекрасний незнайомцю". Я розповів їй те, про що вже вічність не говорив в голос, а вона назвала мене прекрасним незнайомцем. Ця дівчина шалена і прекрасна, а ще до біса чимось налякана.

Раптовий гуркіт у двері витягує мене з трансу, в якому я перебував останні півгодини, чи то пак останні півдоби. Не дочекавшись відповіді, гість вирішує увійти без запрошення, адже я знову забув замкнути ці кляті двері.

— Джеймсе, ти вдома?

Голос мами змушує мене трохи стривожитись. Вона ніколи не приходить без попередження, отже сталося щось серйозне.

— То ти все ж дома, — вигукує вона знову, - от і чудово. Зможеш пояснити що сталося вчора?

Поклавши пакети, з якими вона прийшла, на стіл, мама стає наді мною і на мить мені здається, що вона забула, як моргати в нормальних умовах.

— І тобі привіт, мам. Давно не бачилися. Справи чудово. Це у тебе новий шарф? — іронічно запитую, обійнявши її.