Три правила ночі

Розділ 42

Джеймс

Надмірно яскраве освітлення робить лекційну аудиторію більше схожою на лікарняну палату, а студенти навколо й справді скидаються на не зовсім здорових людей.

Лектор знову проводить заняття за допомогою презентації, яку напередодні завантажив з інтернету, тож зараз відчайдушно намагається розшифрувати зміст розмитих слайдів.

- Тому з попередніх припущень, ми можемо зробити висновок про...Про те, що...Знаєте, висновки лекційного заняття будуть вам у вигляді домашньої роботи. Напишіть есе на дві тисячі слів про те, що засвоїли сьогодні, - намагається викрутитися підстаркуватий містер Бродерик, якого тримають в університеті тільки тому, що його батько один із його засновників.

Кінець лекції супроводжується миттєвим галасом студентів і юрбою, яка безперервним потоком прямує до дверей. Я навмисно трохи затримуюся, щоб не стати випадковою жертвою, яку затоптав натовп людей жадібних до знань (або просто тих, хто чудово усвідомлює, що на носі кінець семестру, тож вирішив бодай глянути як виглядає університет).

- Так, так, так, - виголошує приємний жіночий голос. - Невже це містер Роджерс власною персоною?

Боковим зором, я бачу як Наталія повільно наближається до мене, похитуючи в руках кілька книжок. На її обличчі виграє посмішка, яка трохи нагадує ту, що виникає при перегляді старих фотографій. Ностальгійна, чи що.

- Привіт, - посміхаюсь, обіймаючи її. - Як поживаєш?

Ми не бачилися майже два місяці, від коли я без попередження поїхав із сімейного вікенду. Тоді Наталія залишилася сама, однак єдина людина, яка постраждала від цього - моя мати. Хоч Наталія і запевняла її, що все гаразд, мама все ще свято вірить, що саме я підштовхнув її в обійми до іншого.

- Не скаржуся. Завтра ми з Патриком їдемо в Ірландію, знайомитися з його батьками. Ну, і ще святкувати День святого Патрика*. І не смій жартувати щодо цього, - застерігає вона, пригрозивши мені вказівним пальцем.

Коли в лекційній аудиторії стає тихіше, ми повільно крокуємо до дверей.

- І на думку не спадало, - іронізую я, демонстративно закочуючи очі.

- Добре, тому що жарти на зразок: "О, я завжди помічав, що він трохи схожий на лепрекона" або "А Патрик не рудий, ти впевнена, що саме про нього розповідають легенди?" - вже у горлі застрягли, - кривляється вона з акцентом, схожим на британський. - Ці бовдури вважають, що святий Патрик і є рудоволосий лепрекон.