Три правила ночі

Розділ 47

Еллі

Химерну тишу підземного приміщення порушує гучний стукіт нашого взуття. Від сирості, що панує навколо тіло вкривається дрібними сиротами, а голова шалено пульсує. Марк все ще тримає мене за руку, його долоня холодна і трохи липка, наче від внутрішнього переживання. Проте, можливо я просто накручую себе.

Він не сказав куди ми прямуємо, до кого і нащо. А я так і не попрощалася з Джеймсом. Не встигла. Не змогла розповісти йому про нас з Марком, але розказала про Джордана. В цей момент, з мене злетів важкий тягар, який я носила в собі весь цей час. Я мимоволі переклала частину власного болю на Джеймса, проте він сам просив, а я піддалася слабкості.

Я повертаюся до Марка і він дарує мені криву посмішку. Не відповідаю. Мені доводиться докласти чималих зусиль, щоб не довіритися власному інстинкту втекти звідси. 

Моторошно. До нудоти моторошно.

Востаннє повернувши за ріг, ми зупиняємося біля старих кованих дверей. Можливо, колись тут була виноробня. Останній промінчик надії верещить про те, що, ми просто прийшли дегустувати вино.

Двері відчиняються. Промінчик гасне.

Я сторожко дивлюся на Марка і він, зрозумівши моє німе мовчання, ступає перший. Мої кроки повторюють його, а рука сильніше стискає холодну долоню.

В середині трохи світліше ніж в коридорах, проте від цього приміщення робиться лише потворнішим.

Тишу порушує знайомий голос, який, з притаманним йому натиском, промовляє:

– Боже, я вже зачекався. Ти знаєш що таке час, Роджерс? Хтось може помітити нашу відсутність, а це не в моїх інтересах.

Джордан знуджено стоїть, обпершись дорогим костюмом на спотворену стіну.

Невже він жертвує іміджем заради ефектної появи?

Чомусь його присутність зовсім не вражає. Частина мене була готова до цього, коли побачила його сьогодні. Втім, я вже звикла що всі мої погані дні починаються і закінчуються Джорданом. Проте, коли Марк відпускає мою руку, до горла підступає гіркий комок.

– Чому ми тут? – запитую я сухими губами.

Джордан хтиво досліджує мене. Його погляд завжди однаково холодний і гидкий. Він насолоджується моїм страхом, закусуючи нижню губу в пошуках влучної відповіді.