Три правила ночі

Розділ 5

Еллі

Я заходжу в кімнату і бачу Еліота, який, міцно притиснувши до себе іграшкове зайченя, тихо наспівує під ніс добре знайому колискову.

Побачивши мене, він швидко скидає ковдру і біжить, голосно розпитуючи:

-Він тебе скривдив, Еллі? Скривдив? Чому ти плачеш? Невже знову прийшли ті люди, Еллі?

Еліот голосно ридає, обійнявши мою шию, і я міцно пригортаю його. Біль знову повертається, однак зараз він потрібен мені. Можливо, це допоможе швидше прийняти рішення.

Зараз я знаю одне - ми з братом фактично безпритульні.

Я звільняюся з його обіймів, веду до ліжка і саджу навпроти себе. Зараз мені потрібна допомога цього маленького янгола. Більше не має в кого поради питати.

-Ні, зі мною все гаразд, - кажу я, намагаючись зобразити посмішку.

Декілька хвилин, я мовчки дивлюся у вологі очі Еліота. Моє бажання розповісти йому все і попрохати поради, швидко вивітрюється. Не можна скидати ще й цей тягар на нього.

Доводиться імпровізувати:

-Тобі не набридло це все? Гучні вечірки, вічний сморід, п'яні витівки Коліна?

Хлопчик з недовірою дивиться на мене, змушуючи продовжити.

-Я давно подумувала втекти. Заховатися від цього... - я намагаюся підібрати вірне слово, однак Еліот мене випереджає.

-Цього лайна? - спокійно питає він.

-Хей, ти де таких слів набрався? - питаю я й одразу ж згадую хто сидить біля мене. Хлопчик, який може сказати фразу "Доброго ранку" шістнадцятьма мовами.

-Еллі, куди ж ти хочеш втікати? Шоні дзвонити - не варіант.

-Тут ти маєш рацію, малий. Може, сьогодні переночуємо у місіс Гарольд, а завтра вже вирішимо?

-Ми ж щойно звідти. Еллі, точно все добре?

Я торкаюся його щоки й лагідно пригортаю до себе. Тепло маленького тіла приємно зігріває і зараз я в змозі гори звернути, тільки щоб він більше не страждав.