Три правила ночі

Розділ 22

Три місяці потому

Джеймс

В голові лунає стара пісня. Я не розбираю слів - тільки голос. Щось про танець, здається. А потім сміх. Такий щирий і водночас дитячий сміх. Все миттю з'єднується в один образ. Дівчина танцює попереду мене. Так легко і невимушено, наче ми знайомі все життя. Хоча, може це й так. Вона любить Паланіка і музику. А ще вона любить ніч і дощ. І зорі...

Глянеш на зорі - і тебе нема...

Вона знову заливається сміхом, перестрибуючи невеличкі калюжі. Сукня кремового кольору ще більше намокла, підкреслюючи спокусливі вигини її фігури.

Глянеш на зорі - і тебе нема...

Але для чого мені зорі, якщо поруч ти?

Гляну на тебе - і мене нема...

Однак і тебе нема. Ти просто сон. Мара. Ще якась мить і ти знову зникнеш. Ще якась одна-єдина мить...

- Джеймсе, прокидайся, ми запізнюємося на лекцію.

Крізь напіврозплющені очі видніється силует Наталії. Попри страх перед запізненням, вона повільно ходить кімнатою лише в моїй сорочці.

Спросоння я не одразу розумію чому вона тут, проте пляшка випитого віскі і її розкидана нижня білизна багато чого пояснюють. Голова не болить, хоча я вже давно так не пиячив. Спогади цієї ночі до мене не повернуться, та й навіщо? Навряд чи я відійшов від плану: облажатися, напитися, затягнути когось у ліжко. Тут усе стабільно.

Я мовчки підводжуся і босоніж прямую на кухню. Там ще від учора стоїть холодна кава. Зробивши ковток, відчуваю на своїй шкірі гарячі долоні Наталії. Її пальці повільно торкаються моєї спини, перебігаючи на руки, а потім на торс.

- Що тобі снилося? Ти так вовтузився уночі.

- Нічого, - коротко відповідаю, знову відсьорбнувши трохи кави.

Направду, мене бентежить те, що я в деталях пам'ятаю свої сни. Не всі. Тільки ті, в яких є незнайомка. Вдень свої думки легше контролювати, а от зі снами все складніше.

- Послухай, - тихо промовляє Наталія, - твоєї провини в цьому немає. Це справа Фроста. Він за неї відповідає і ...

- Годі, Наталіє. Тобі пора. Ти спізнюєшся на лекцію.

Якийсь час вона стоїть непорушно, трохи послабивши свої обійми. Я відчуваю, як її подих швидко збивається і вона от-от зірветься на мені. Можливо, цього мені зараз потрібно? Щоб хтось мене зненавидів, щоб хтось накричав на мене, щоб хтось випустив свою лють...