Три правила ночі

Розділ 13

П'ятниця

Дощ не вщухав вже кілька годин. Люди лаялися, адже у таку хорошу ніч ніхто не розраховував на негоду. Та й синоптики жодних вірних прогнозів не сказали, тому простим перехожим не залишалося нічого іншого, як забігати у найближчі заклади, а там і залишати.

Старий Клайв тихо дрімав, просто за стійкою консьєржа, завбачливо почепивши на двері брязкальце, яке сповіщало про нових відвідувачів.

Хоча, які там могли бути відвідувачі. Їхній готель розміщувався просто біля "Rogers Town" - готелю, який вже майже четвертий рік відбирає у них клієнтів, тож побачити тут нових людей, було те саме, що й зустріти мамонта на вулицях Манхеттену.

Отож, коли брязкальце все ж видало звук, - Клайв мало не випав зі свого стільця.

На порозі стояла пара молодих людей, вода з яких струмком стікала просто на килим гірчичного кольору. Хлопець обережно притримував дівчину за стан, неначе бажав її торкнутися, однак все ж боявся.

Дивно, такі, як вони, з легкістю могли б поселитися у сусідньому готелі, адже зовсім не скидаються на людей, яким більше до вподоби зменшені копії "Оверлука".

Хлопець ввічливо усміхнувся, підійшовши до стійки адміністратора, і попрохав для нього і його супутниці один із вільних номерів.

"Просто загадайте цифру від одного до сорока семи", - мало не вигукнув Клайв, однак натомість тільки кивнув головою.

Просто із кишені він дістав ключ від тридцять дев'ятого - одного із шести номерів, які він все ж доглядає, про всяк випадок, і урочисто вручив його новоспеченим жильцям, нехай лише на одну ніч.

Дівчина нагадала його Сару, тільки років з двадцять тому. Така ж тендітна і чарівна, однак все ж був у ній якийсь ледь відчутний вогник, який проявлявся тільки тоді, коли вона зустрічалася з хлопцем очима.

Ех, як же він з Сарою колись любили проводити час разом. Постійно ходили у театр або кіно. Клайв завжди готував їй мигдальне печиво, а вона йому м'ятний чай. Вони наче доповнювали одне одного такими дрібницями.

І от вже майже п'ятнадцять років, як Сари немає поруч. Вона хотіла ще дітей, а він бажав тільки розширення бізнесу. І що тепер? Наскільки йому відомо, вона так і не вийшла заміж, а він залишився тільки з розваленим готелем і спогадами про м'ятний чай.