Три правила ночі

Розділ 3

Еллі

Я прямую за батьком в бік кухні, трохи далі від галасливої юрби. Мій одяг і волосся майже наскрізь просочилися смородом марихуани і єдине про що я зараз мрію – змити з себе цей запах.

На кухні ми застаємо напівоголену парочку, які за віком не набагато старші за мене. Хлопець сидить лише в боксерках, тож зараз старанно намагається роздягнути дівчину, яка всіма силами допомагає йому.

-Ану геть звідси. Тут вам не бордель. Забирайтеся з моєї кухні, - кричить батько, змушуючи їх припинити своє заняття.

Дівчина повільно бере хлопця за руку і граційно похитуючи стегнами, прямує до решти натовпу, навіть не задумуючись про те, щоб застібнути бюстгальтер.

Батько повільно сідає на стілець, запалюючи сигарету, а решту пачки ставить біля мене. Я знаю про що він буде говорити, тому не вагаючись починаю розмову сама:

-Я нікому не розповідала. Хвилюватися не має про що.

-Розумниця. Підеш до копів - летальні наслідки гарантовано. Однак тут не безпечно залишатися. Я не впевнений, що вони не повернуться. Джордан - ще той фрукт. За моїми скромними підрахунками в його арсеналі більше сотні викидайл, ти сама могла нещодавно переконатися в цьому.

Голосно зітхаю і, вперше за довгий час, підпалюю сигарету. Мені гидко тільки від сигаретного диму, однак зараз ця слабкість сильніша за мене. Стає моторошно від усвідомлення того, що наступним кроком сигарета може змінитися травою, тож я швидко викидаю її, переборюючи бажання.

-Я так розумію, розплачуватись з ними ти не збираєшся? - запитую я, наперед знаючи відповідь.

-Я не винен в тому, що сталося з його клятою дочкою, - кричить батько, підіймаючись зі стільця і гримаючи по столу кулаками.

-Ти. Продав. Їй. Героїн. Дівчинці, бляха, чотирнадцять, Коліне. Я дивуюся, що Джордан все ще не прикінчив тебе.

-Ох, як ти заговорила. То тепер вже прикриваєш свого ґвалтівника? Та якби не я, він давним-давно прикінчив би тебе, без вагань. Дякуй, що навідався вчасно.

-Якби не ти, він і не зачепив би мене, - переходжу на крик я. - Як тобі взагалі могла спасти на думку продати доньці мера наркотики? Вона в реанімації, Коліне. Ти хоч розумієш, що накоїв?

Батько тихо опустивши голову, знову сідає на стілець, демонструючи небажання продовжувати розмову.

-Тим не менш, вам краще звалити звідси на кілька днів, - каже він, струшуючи попіл від сигарети, просто в бляшанку з консервованим супом. - Я декілька днів поживу в мами, а там подивимось.

Не зрозуміло, чи це запах трави подіяв на мене, чи просто абсурдність ситуації, однак раптово мій істеричний сміх заглушує всі навколишні звуки. Присідаючи на підлогу, я заливаюся химерною радістю, не звертаючи уваги на здивований погляд батька.

-Чекай, чекай, - кажу я, крізь сльози сміху. - Тобто ти вплутав нас у це лайно і сам звалюєш, переховуючись у матусі, знаючи, що вона терпіти не може ні мене, ні Еліота? Не думав на "Батька року" заявку кинути?

Колін перериває мій сміх, рвучко підхопившись зі стільця і вхопивши мене за руку. Він дивиться мені в очі, якомога сильніше стискаючи зап'ясток, і цей погляд я впізнаю з дитинства. Погляд, з яким він бив маму. Погляд, з яким він кричав на мене. Погляд, з яким він зараз дивиться на Еліота.

-Не смій звинувачувати мене в чомусь. Стільки років я терпів тебе і того байстрюка. Чого вилупилася? Кажете, мій син? Думаєте, я сліпий, так? Гадаєте мені не відомо, як твоя мамця з тим йолупом - Френком водилася? Тепер ще й ти його підстилкою стала, - крізь зуби проціджує він і очі палають лютою ненавистю.

Батько відпускає мою руку, залишивши червоний слід і, вже в дверях, голосно додає:

-Щоб вранці й духу вашого тут не було.