Три правила ночі

Розділ 30

Джеймс

Я втомлено спостерігаю за стрілками годинника на стіні. Еллі зайшла в лікарняну палату майже двадцять хвилин тому, одразу після того, як донька Френка великодушно дозволила їй відвідати його.

Двері палати з гуркотом відчиняються, випустивши звідти Сабріну (здається її так звуть). Впіймавши мій погляд, вона демонстративно проходить повз і сідає просто навпроти мене.

– Я дозволила їм побути удвох, – чомусь пояснює вона.

Мені не подобається тон її голосу і мене зовсім не тішать манери цієї жіночки, однак якщо вже від неї залежить час спілкування Еллі з другом, я вирішую підтримати розмову:

– Напевно це правильно. Еллі справді дорожить вашим батьком, наче рідним.

Проте її ця відповідь зовсім не вдовольнила. Такого розлюченого погляду я давно вже не бачив. Здається, ось-ось з її ніздрів вийде пара, вона пошурує черевиком землю і, немов бик на боях, побіжить просто на мене.

– Та саме через неї і її дурнувату сімейку все лихо у житті тата, – зціпивши зуби, вона кивком вказує на двері лікарняної палати. – Якби не її мама, в тата ніколи б не було стільки проблем і жили-процвітали б собі спокійно. А зараз ми усі в лайні, розумієш? І все тому, що одного чудового дня, сімейка Монтгомері переступила поріг нашого клубу.

Мої хороші манери поведінки слабнуть з кожним словом дамочки навпроти. Її кулаки міцно стиснені і напнуті жили на шиї. Тіло жінки дещо завелике для звичайних стільців, однак це не заважає їй емоційно жестикулювати руками.

– ...а я татові казала, – продовжує вона, рясно бризкаючи слиною, – це все її план. Вона в змові з отим актором який викупив клуб. А він не вірив, бо ж Еллі у нас свята людина. І тепер що? Тепер вони обоє хочуть загнати його в могилу, щоб на місці клубу побудувати новенький готель, або ще якесь лайно для багатих і безголових.

Виговорившись мені, наче старій подружці перед прощанням, вона важко відкидається на спинку стільця, схрестивши на грудях руки. Жінка все ще бурмотить собі під ніс щось про нахабність і безсоромність, однак мою увагу привертають її слова про "отого актора який викупив клуб":

– Ви хочете сказати, що клуб купив Марк Роджерс?

Цього разу, вона з непереборним блаженством дивиться на мене, підшукуючи нові цікаві факти для пліток.