Три правила ночі

Розділ 4

Джеймс

-Кажуть, людина помирає двічі. Вперше це стається коли ми втрачаємо кохання, однак тоді нам все ж вдається вижити...
Переважно, вдається, - починає говорити лектор.

Далі він продовжує розвивати цю тему, наводячи приклади самогубства через нещасливе кохання.

Маячня.

Смерть настає від чогось життєво необхідного: повітря, вода, серцева недостатність. І ось остаточний фініш. Більше ми не існуємо. Неба не бачимо, сонця не відчуваємо, через дурні речі перестаємо хвилюватися. Та й на всі ці амурні штучки вже плювати.

Ось це справжня смерть. Коханням людина вбиває себе. Так би мовити, ще більше вкорочує віку безглуздим самонавіюванням.

Я ніколи не закохувався. Та й, направду, не вірю в це. Однак є речі, у яких я впевнений на всі сто: в певний час, у людини виробляються гормони, які відповідають за щастя, страх, біль, кохання. Наше життя - це звичайнісінька наука, тож не варто все романтизувати.

Сидячи на нудній вечірній лекції з психології, де розповідають про очевидні речі, на які всім начхати, я шліфую дані думки, щоб в усій красі подати їх професору при черговому зауваженні.

-Кожна людина народжується зі своїм Воно всередині, що вимагає задоволення основних потреб немовляти. Зімбардо стверджував: Воно базується на так звaному принципі задоволення конкретної миті, і не зважає ні на що інше.- на мій превеликий жаль змінює тему лектор, в черговий раз доводячи нікчемність нашої системи освіти.

Чую, як з передніх рядів, хтось черговий раз ставить безглузді питання, щоб проявити свою активність, тим самим демонструючи свою тупість.

Зараз я, повністю занурився в черговий роман Ніла Ґеймана, голосно гортаючи сторінки. По-правді, дурнуваті лекції з хибними даними професорів, вже давно посідають друге місце в моєму топі "Найбільш непотрібних речей в світі", одразу після магнітів на холодильнику, однак перебивати людину - верх невігластва, тож я все ще чекаю коли він сам зверне на мене увагу.

-Джеймс... Джеймс, - чую я, як мене окликає приємний голос, позаду.

Повільно розвертаюся, натягуючи посмішку і бачу дівчину, з якою я не так давно провів ніч. Сьюзан, або Ірен. Не можу пригадати імені.