Три правила ночі

Розділ 35

Еллі

Небо похмуре. Погода вітряна. Вино терпке.

- Невже ти настільки сильно хвилюєшся? - посміхається Марк, після того, як я беру в руки третій келих червоного напівсолодкого.

- Потрібно трохи відволіктися від думок про Еліота, - пояснюю я, подумки благаючи небо, щоб хоч цей келих добряче сп'янив мене.

- З ним усе буде гаразд. Ми майже одночасно прибудемо, тож ви одразу зможете здзвонитися, - вдесяте повторює Марк. - Можеш з чистою совістю дати пляшці спокій.

Однак я й досі продовжую тремтіти. Не те, щоб я передчувала щось погане, просто вперше за вісім років ми з Еліотом настільки далеко одне від одного.

Сьогодні вранці він відправився у нову школу. Загалом, наше прощання відбулося досить спокійно, за винятком того, що одна із нас слізно прощалася близько двох годин і взяла письмову обіцянку отримувати дзвінки тричі на день. Малий, здебільшого, просто закочував очі та стримано плескав мене по плечі.

І поки Еліот весь політ мугикає собі під ніс пісню із "Yellow submarine" (він завжди її згадує, коли хвилюється), я, на іншому кінці неба, всіма силами намагаюся абстрагуватися від реальності.

Марк орендував приватний літак для польоту на сімейний вікенд Роджерсів. За вікном сніг, грає приємна музика, яка вперто нагадує про веселий відпочинок. І все справді чудово.

От тільки завжди є ще одне "але". І моє "але" несвідомо підштовхує мене знову потягнутися за гидким присмаком дорогого вина.

- Еллі, можливо тобі справді досить? - запитує другий Роджерс.

Він сидить на кріслі, поряд з Марком і час від часу вони пошепки перемовляються, періодично зиркаючи на мене.

- Припини, Джеймсе. Людина їде на відпочинок. Тим паче, не лише тобі дозволено дегустувати усі напої в барі. Чи не так, Еллі?

Дівчина старанно намагається знайти підтримку у моєму погляді, на що одразу отримує посмішку "Так, тітко Матильда, я з превеликим задоволенням послухаю про вашого двадцять шостого кота".

Сьогодні на ній не менше тонального крему, ніж у минулу нашу зустріч. Ставлю двадцятку на те, що відійшовши на кілька кроків, я не зможу розгледіти її ніс.

- Саме так, Лілі. Жіноча солідарність, сестри, все в цьому роді, - знову посміхаюся я, відсьорбнувши трохи вина.