Зараз моя вага - 55 кілограм при зрості 173 сантиметри. Вона нормальна. В мене немає дистрофії, в мене немає ожиріння. Моя звичайна вага - 60 кілограм.
Ніхто ніколи не ставив мені діагнозу «розлад харчової поведінки». Ні шкільний (непотрібний) психолог не знає про це (він взагалі не знає про моє існування), ні психолог, до якого я зверталася сама, не здогадувався про мої проблеми такого роду. Я завжди сама викарапкувалася. Тільки-от, я ні разу не подолала цього (логічно?). Приглушила. Придусила. Приспала. Так. Але воно завжди повертається.
Деколи «це» має ознаки нервової анорексії, деколи нервової булімії, деколи ЗВИЧАЙНОГО компульсивного переїдання. Вдумайтесь. Звичайного. Звичайного компульсивного переїдання!... Це так трагічно, що аж смішно. Насправді, «це» - нервова булімія.
Нічого катастрофічного не сталося (ПОКИ ЩО). В мене сиплий голос через шлунковий сік, який за зрозумілих причин вражав мої голосові зв'язки після кожного нападу голоду. В мене гастрит, який час від часу забороняє мені нормально існувати. Зубна емаль пошкоджена також через шлунковий сік. Зранку моє обличчя напухає так, наче я важу не 55 кілограм, а 85. Але в мене все ще зберігся такий-сякий, не завжди правильний менструальний цикл (перепрошую за таку деталь, але я розповідаю про харчові розлади, тож скромність та естетика тут ні до чого).
Та все вище і ще кілька пунктів - це лише фізичні проблеми.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Культ тіла. 48
Teen FictionРеалії життя підлітків з розладами харчової поведінки. Важкий шлях до невідомого (виздоровлення або смерті). Переплетення кількох ментальних хвороб. Ніякої романтизації (хіба трішки). 27.01.18 - 23.04.18
