Культ тіла. 48

Усвідомлення

Я могла померти. Як би це безглуздо і дико не звучало, але булімія врятувала мене.

Я звинувачувала себе в слабкодухості, відчувала себе свинею, набрякала, але... це було найкращим, що могло статися. Як би я не заперечувала, це була нервова анорексія. Я три місяці майже не їла. Потім намагалася повернутися до цього режиму. Катувала себе голодуваннями. Я могла чотири дні не їсти абсолютно нічого. Я потерпала від безсоння. Я брехала. Я тренувалася до знемоги. Господи! Я чекала, щоб в мене зник менструальний цикл, тому що вважала це ознакою того, що я рухаюся в правильному руслі. На Новий Рік всі танцювали та веселились, а я пішла робити вправи від почуття провини, бо я з'їла шматочок сиру, печериці та хлібну паличку. Я зменшувала, і зменшувала, і зменшувала кількість дозволених калорій. Я різала себе за те, що їла забагато (коли це було все ще катастрофічно мало). Я зникала на очах, але не бачила цього. Я здавалася собі товстою і гидкою, коли в мене виступали ключиці, ребра, стегнова кістка, гостріли плечі та підборіддя з вилицями. Я дивилася в дзеркало і хотіла стати ще меншою. Я почала ненавидіти себе. Люди, які до того видавалися мені не просто стрункими, а худими, почали бути товстими. Я пережовувала і випльовувала їжу. Я божеволіла.

Я переглянула старі фотографії. Не те, щоб я важила надто мало... Моя мінімальна вага була 52 кілограми зі зростом 174 сантиметри. Але по-здоровому стрункі люди мають гарний вигляд: тоненький шар жиру (який необхідний!) збалансовано розміщений по всьому тілу. В мене ж верхня частина - ключиці, ребра, плечі - була сухою. Ноги також були дуже тонкими. Різниця між талією та стегнами була невимовною (через те, що нижнім не дозволяла більше зменшуватись кістка). Тонесенькі зап'ястки.

І є одна річ, яка дивує мене найдужче. Якщо моя нервова анорексія не дозволяла мені побачити в дзеркалі те, що я схудла аж занадто, де були решта? Мама одного разу почала розмову за це. Сказала, що в мене «змарніло личко». Я відповіла, що все нормально. І питання вичерпалось. Оточуючі навпаки заохочували мене худнути ще більше, коли казали, яка я молодець. І невже нікому не спало на думку те, що це шкідливо, становить загрозу моєму фізичному та ментальному здоров'ю?

Навіть я це зрозуміла. І мені здається, я готова вилікуватись від цього. Мені здається, я можу бути нормальною. Мені здається, я можу думати про щось інше, а не лише про їжу. Мені здається, я готова жити.

Recovering is coming!