Почала знову худнути в грудні, приблизно кілька днів перед Днем святого Миколая. Від останнього разу за три місяці я поправилась на 11 кілограм.
Я худнула і ходила до школи, репетиторів. Деколи чотириста кілокалорій здавалися мені занадто великою кількістю. Два рази я блювала в школі (на самому початку). Це був кексик одного разу і слойка з чорницею іншого. Так дивно. В класі сидить тридцять дітей, вчителька пояснює тему. Я виходжу. Мене довго немає. Повертаюся. Мокрі червоні очі. А ніхто навіть не помічає. Я сідаю на своє місце, але ніхто не проводить мене поглядом. Ми ніхто не знаємо, що відбувається поза нашим життям, що саме зараз триває в чиїйсь душі, як комусь боляче.
Худнула. В мене вдома немає ваги. На Новий Рік прийшла в гості до свого хресного. 53 кілограми (-10 за місяць). Я з'їла шматочок сиру, печеричку і кілька помідорчиків черрі та солону паличку а-ля гріссіні. І все. Тоді ще тривав піст, тому м'яса я не їла, а картопляне пюре переклала татові на тарілку. Жінка, яка сиділа біля мене, запитала, чи я на дієті. Я збрехала. Вона сказала: «От і добре». Я усміхнулася.
Дивилася на стіл голодними очима. Чекала ночі. Ні, не, щоб наїстися. Коли виключили світло, я тихо пробралася на кухню і почала жувати. Взяла серветки й випльовувала туди пережовані шматки кексу, печива, торту. Викинула це все в смітник. Випила води. Пішла спати.
Я навчилася жувати так, щоб жоден шматочок не потрапив до горла.
Наступного ранку я приготувала всім сніданок. Це такий маленький парадокс людей з харчовими розладами - не їдять, але готують для інших. Півдня провела на кухні, підгодовуючи дітей то фруктовим салатом з ванільним соусом, то шматочками бананів у клярі, то гарячими канапками. Я випила 100 грам соку.
Ввечері мама запитала мене, що я взагалі сьогодні їла. Я щось збрехала їй, але оскільки я постійно була на виду, багато видумати не вдалося. Вона сказала, що це дуже мало. Мені довелося демонстративно з'їсти тост із сиром. Витримка і сила волі.
А потім мене зламали...
Якби не було в січні стільки свят, я б мабуть зараз була такою, якою мрію бути. Застілля. На Святий вечір я поїла на ~800 ккал. І з кожним святом число збільшувалося та збільшувалося. Я закидувала у свій шлунок купу непотребу. Болів живіт. А тоді я займалася... вночі, коли ніхто не бачив.
Для кращого розуміння: в мене на спині є два синяки (через те, що я надто інтенсивно качала прес).

ВИ ЧИТАЄТЕ
Культ тіла. 48
Teen FictionРеалії життя підлітків з розладами харчової поведінки. Важкий шлях до невідомого (виздоровлення або смерті). Переплетення кількох ментальних хвороб. Ніякої романтизації (хіба трішки). 27.01.18 - 23.04.18