Культ тіла. 48

обгортка і серединка

Люди думають, мабуть, що всі мої тривоги - це схуднення та зовнішній вигляд. Та що там... навіть мій тато вважає мене пустоголовою лялькою (принаймні частково).

Моє тіло виглядає зараз найгірше, ніж будь-коли раніше (без перебільшень). Є, звичайно, при харчових розладах такий збій, коли ми бачимо себе повнішими, ніж ми є насправді, але якщо очі можуть брехати, то сантиметрова стрічка - ні. Я дивлюся в дзеркало і намагаюся знайти хоч щось, за що можна себе любити (бодіпозитив і все таке). Не знаходжу. Мене дратує все в мені. Навіть моє довге русяве волосся (про яке деякі дівчата мріють). Просвіт між моїми ногами зник - вони труться одна об іншу. Немає талії, немає тонких рук, немає впадин під вилицями, немає ключиць. Нічого немає! Всі мої досягнення зникли. Навіщо все це було, якщо зараз я ще гірша, ніж була напочатку? Навіщо були недоспані ночі, місяці без улюбленої їжі, сльози, обіцянки, тренування? Я ненавиджу себе.

Завжди моя серединка і моя зовнішність балансували, жили в гармонії. Частіше перемагала обгортка. Але зараз, незважаючи на мою досить черству душу, виграє саме вона (бо тіло байдуже гірше). Я боюся писати повідомлення людям, бо вони звикнуть, що я досить нічого, а потім побачать мене і розчаруються...

А ще в мене виробилась звичка: їсти, коли я сама вдома. Кожен раз, коли я залишаюся одна, я починаю їсти. І я вже шкодую про те, що навчилася готувати, коли не їла, бо тепер я цим користуюсь. Але харчування забирає тепер всі мої думки. Коли я не їла, я встигала стільки всього зробити, виконувати план, займатися, спілкуватися з людьми, а тепер... я встигаю лиш поїсти. Моє самовдосконалення духовне і розумове також залежить від їжі. Все моє життя тепер залежить від їжі.